Пам'ятка архітектури: відмінності між версіями

[[Файл:Успенський собор - памятка архітектури.jpg|міні|праворуч|250пкс|Настінна дошка, якою в [[Україна|Україні]] позначають будівлі - — пам'ятники архітектури]]

Війни, зміни державних кордонів, релігійний [[фанатизм]] не сприяли збереженню пам'яток історії і культури. Руйнівні і антигуманні тенденції в 20 столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася в міждержавних і міжнародних угодах - так, у [[1972]] році Генеральна конференція [[ЮНЕСКО]] оприлюднила прийняту «Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і природного надбання». Реєстри пам'яток архітектури існують в різних країнах, в тому числі в Україні.

Стан цих, ще не виявлених пам'яткяток, найбільш загрозливий. ВНаприклад, в турецькій провінції в бур'янах знайшли [[руїна|руїни]] візантійського християнського храму. По турецькій назві сусіднього селища і християнський храм отримав назву '''Дере-Агзи''', бо науковці не знайшли ні описів храму, ні його грецької назви. Обміри руїн довели, що невідомий храм немалий ( довжина -39 −39 м, завширшки - — 21  м, [[діаметр]] куполу - — 8  м, висота храму - — 20 м ). Зробили папку і поставили на полицю.

Але порівняння планів храму '''Дере-Агзи''' і Спаса Преображення '''11 століття''' у місті [[Чернігів]] довело їх надзвичайну схожість, як і декор з гранчатих напівколон в два яруси, який мають -

* Неа Моні на острові[[ Хіос]],

Майже втрачена пам'ятка '''Дере-Агзи''' довела тривалу архітектурну традицію у різних кінцях християнських земель, її спільне коріння і велич амбіцій замовників і будівельників у Чернігові, що бажали мати відомі зразки на власній батьківщині.

Тому збереження стародавніх зразків дерев'яних споруд повинно робитися негайно в [[скансен]]ах чи музеях просто неба. Стародавні зразки підлягають обов'язковому опису, замалюванню, фотографуванню тощо. Кількість вже існуючих музеїв дерев'яної архітектури для їх рятування - — недостатня.

Біля звільнених від землі залишків античного міста [[Херсонес]] у [[Крим]]у мешканці міста побудували [[завод]]ик по перепаленню мармурових і вапнякових брил на [[вапно]]. Це було дешевше, ніж везти вапно для будвництвабудівництва з інших місць. Вапняковим печам заводу ми зараз «завдячуєм» монотонному вигладу споруд Херсонесу, що збіднів у порівнянні з античними залишками міст в Африці, Сирії, Греції. Розкопки в Херсонесі роками були джерелом пограбувань і вивозу античних надгробків, капітелей середньовічних храмів, кошьовних археологічних знахідок. Серед вивезеного в Імператорський музей -

* [[теракота|теракоти]]

* пам'ятки епіграфіки ( [[Присяга громадян Херсонесу]])

* [[мозаїка|мозаїку]] з підлоги « Уваровської базиліки». І цей перелік не повний.

Роками перепалювали античні залишки в Туреччині, серед яких були і залишки храмів і барельєфів Пергаму ( [[Пергамський вівтар]] ). В середині 19 століття [[інженер]] Карл Хуман прибув на будівництво залізниці від турецького міста Пергам до узбережжя. В місті побачив, як місцевий люд розбирав мармурові стіни і скульптури [[вівтар]]я античного міста, перевозячи до печі для виробництва вапна. Європейські освічений Хуман придбав кілька знайдених барельєфів і переслав їх в Управління берлінських музеїв. Водночас поклопотався, щоби турецький уряд заборонив переробку мармурових залишків з міста на вапно. На археологічний об'єкт прибула німецька [[експедиція]], що вісім років досліджувала пам'ятку з правом вивозу мистецьких знахідок. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у [[1930]] році.

Розвиток історії, мистецтвознавства, народоведення значно розширив коло пам'яток архітектури, куди в 20 столітті включені

* оркеміокремі споруди ( храм, амфітеатр, цирк, собор, каплиця, палац, селянське житло, фортеця, замок )

* археологічні залишки міст ( [[Пальміра]], [[Персеполь]], [[Мачу-Пікчу]], [[Теотіуакан]], античні міста Північного Причорномор'я, римські міста Північної Африки тощо )

* храмовий комплекс і монастир ( [[Олімпія]], [[Баміан]],[[ Афон]], Клюні, [[Мон Сен Мішель]], [[Метеора]] )

* зразки промислової архітектури ( металургійні печі, виноробні, мануфактури, друкарні, порти, корабельні )

* садиби чи вілли ( [[ Ланте]], [[вілла Джулія ]], [[вілла Альдобрандіні]], [[Палац Мезон-Лафіт]], садиби [[Підгірці]] і [[Вишеньки]] в Україні )

* палацово-паркові ансамблі ( [[Вілянівський палац ]], [[Хет Лоо ]],[[Архангельське]], [[Кусково]], [[Самчики ]], [[Ярополець ]] Чернишових, [[Хмеліта ]] )

* центри історичних міст ( [[Пекін]], [[Хіва]], [[Самарканд]], [[Венеція]], [[Сієна]], [[Флоренція]] )

* площі або окремі вулиці ( площа Конкорд, Париж, площа Див у місті [[Піза]], Палацова площа, [[Петербург]] )

* унікальні зразки містобудування ( розпланування [[Чернігів|Чернігова]] з незабудованим берегом, село [[Палєх]], трипроменеве розпланування міста [[Версаль]], плани міст [[Карлсруе]], [[Петербург]], [[Жовква]] )

Пам'яткою архітектури визнають також

* підземні об'єкти ( катакомби у Римі, печерне місто Деринкуйю )

* підводні ( затоплені частини Александрії, Пірею, Херсонесу, Ольвії )

Греки з Македонії засновують Александрію, що матиме більше значення, ніж їх столична Пела, фінікійський [[Карфаген]] зруйнують вщент, аби перетворити згодом на римське місто, столичні у арабів [[Кордова]] і[[ Альгамбра]] стали іспанськими провінційними містами.

=== Вілла Джуліа в Монте, арх. Віньола (1550-15551550–1555) ===

Уславлений [[Віньола]] разом з архітектором [[Бартоломео Амманаті]] будують віллу для папи римського Юлія ІІІ (Джуліо по італійськи, звідси і назва). Невеличка за розмірами, вілла вже справжній садово-парковий ансамбль нового типу. Побудова на єдиній вісі, строга симетрія всіх частин, підкорення терас будівлям, має підкорення симетрії і [[партер (сад)]]. Знайшли своє місце в ансамблі - — напівкруглі сходинки, [[німфей]], [[грот]], [[фонтан]], притаманні майбутнім садам бароко. Від попередньої доби [[відродження]] цей сад узяв невеликі розміри і відокремленість від навколишнього середовища (сад приховують кам'яні стіни-огорожа). Ансамбль перекидав місток традиції від проекту [[Донато Браманте]] у дворі Бельведер ( знищений) до комплексів 17 - — 18 століть і далі, до 19-го.

Унікальні майстри працюють як у віддалених провінціях, так і в столицях. Дослідження церкви 17 ст. в [[монастир]]і Св. Івана Хрестителя здивувало навіть науковців. Церква Одигітрії, що несе три кам'яних шарта в одну лінію на спільному склепінні, піднесла [[сюрприз]]. І тому, що важко знайти подібну композицію( усі поруйновані, окрім російського [[Углич]]а), і цеглою, і її кладкою. Була використана цегла шістнадцяти ( 16 ) різних розмірів і конфігураций в комбінації з тесаним білим каменем. Майстри зовсім відмовилися від кольорів, побіливши церкву. Грають лише її деталі і об'єми - — на відміну від собору Василя Блаженого у Москві. Історик архітектури [[Барановський Петро Дмитрович]] і науковці вимушено визнали, що майстерність створення деталей і веж Одигітрії перевищила майстерність будівничих Василя Блаженого, хоча й стоїть в провінції.

== Садиба Рум'янцева  — Вишеньки Чернігівська область ==

[[Садиба Вишеньки]] збереглась до сьогоднішнього дня, нині (на [[2011]] рік) це - — місцевий [[санаторій]].

* «Всеобщая история архитектуры», М, 1968 - 1977 1968–1977

* Бунин А. Н. «История градостроительного искусства», М, 1953

* Юрченко П. Г. «Дерев'яна архітектура України», Київ, «Будівельник», 1970

* Лясковская О. А. «Французская готика», М, 1973

* Даркевич В.П, «Аргонавты средневековья», М, «Наука», 1973

* «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», чотири томи, Киев, «Будівельник», 1983 - 19861983–1986

* Комеч А. И. «Древнерусское зодчество конца 10 - — начала 12 веков», М, «Наука», 1987

* Саваренская Т. Ф. «Западноевропейское градостроительство 17 - — 19 веков», М, Стройиздат, 1987

* Овсійчук В. А. «Майстри українського бароко», Київ, 1991

== Посилання. Ресурси інтернету ==

*