Відмінності між версіями «Система автоматичного регулювання»

'''СистемаСисте́ма автоматичногоавтомати́чного регулюваннярегулюва́ння''' '''(САР)''' - — така [[система автоматичного керування]] ([[САК]]), задача якої полягає у підтримці вихідної величини об’єктаоб'єкта Х на заданому рівні Х_зад. У залежності від характеру задавального діяння розрізняють [[САР]] трьох видів:

* [[система стабілізації]],

* [[система програмного управління]],

* [[система екстремального регулювання]]

''Лінійними автоматичними системами'' називають такі системи, які можна описати з достатньою точністю [[рівняння лінійне|лінійними рівняннями]] (алгебраїчними, диференціальними, рівняннями в кінцевих різницях і  т. д. Лінійні системи поділяють на стаціонарні і нестаціонарні. Параметри лінійних стаціонарних систем незмінні у часі, ці системи описуються лінійними рівняннями з постійними коефіцієнтами. Лінійні нестаціонарні системи мають змінні у часі параметри і описуються лінійними рівняннями із змінними коефіцієнтами.

''Нелінійні системи'' – — автоматичні системи, динаміка яких описується нелінійними рівняннями. Більшість автоматичних систем є нелінійними. Нелінійності виникають з різних причин: через наявність зон нечутливості і зони насичення в статичних характеристиках окремих елементів, при включенні в керуючий пристрій системи нелінійних елементів (реле) і т.ін. Якщо нелінійності сильно впливають на динамічні властивості системи, то їх враховують і досліджують систему як нелінійну. Однак у багатьох випадках, особливо в системах із зворотними зв’язкамизв'язками при малих відхиленнях, нелінійності впливають неістотним чином, і такі системи можна вважати лінійними.

== Див. також ==

== Література ==

* ''Папушин  Ю. Л.'', ''Білецький  В. С. '' Основи автоматизації гірничого виробництва. – — Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. – — 168  с.

* ''Іванов  А. О. '' Теорія автоматичного керування: Підручник. – — Дніпропетровськ: Національний гірничий університет. – — 2003. – — 250  с.

* [[Енциклопедія кібернетики]]. тт.  1, 2. – — К.: Головна редакція УРЕ, 1973. - — 584  с.