Радянська місячна програма: відмінності між версіями

Глава СРСР Хрущов отримав від президента США [[Джон Фітцджеральд Кеннеді|Кеннеді]] пропозицію про спільну програму висадки на Місяць (а також запуску досконаліших метеорологічних супутників), але, підозрюючи спробу вивідати секрети радянських ракетних і космічних технологій, він відмовився. Для підтримки першості в освоєнні космосу радянський уряд спочатку видаловидав конструкторському бюро Корольова дозвіл і ресурси на продовження модифікації кораблів типу «Восток» і «Восход» і лише попередню підготовку місячних пілотованих проектів, у тому числі обльоту Місяця зібраних на орбіті комплексом 7К-9К-11К раннього проекту корабля «[[Союз (космічний корабель) |Союз]]».

DажливимВажливим пунктом постанови від [[3 серпня]] [[1964]] були нові терміни. Для початку [[Льотно-конструкторські випробування|ЛКВ]] зберегли [[1966]] рік, а для експедиції на Місяць з'явився новий термін — [[1967]]—[[1968]] роки.

Проектування кораблів [[Союз 7К-Л1|Л1]] і [[Союз 7К-ЛОК|Л3]] і ракетних блоків [[Н-1]], а також розробка схем експедицій до Місяця і на Місяць почалисяпочалося ще до прийняття програми — в [[1963]] році. За два наступні роки були випущені робочі креслення ракети [[Н-1]] і з'явилися перші ескізні проекти [[Місячний корабель|місячних кораблів]].

Десяткам урядових чиновників необхідно було усвідомити виробничо-технічну масштабність всієї місячної програми, визначити повні обсяги капітального будівництва та зробити попередні розрахунки загальних необхідних витрат.

Економіка тих років не дозволяладавала особливо точних розрахунків. Тим не менш досвідчені економісти Держплану, з якими Корольов зазвичай консультувався, попередили, що справжні цифри необхідних витрат через Мінфін і Держплан не пройдуть. Не кажучи вже про витрати на ракетно-ядерний щит, необхідно було знаходити кошти на нові пропозиції по важких ракетракетах Челомея та Янгеля.

Щоб розібратися в проектних протиріччях Корольова, Челомея та Янгеля, Устинов доручив НДІ-88 провести об'єктивну порівняльну оцінку можливостей освоєння Місяця варіантами носіїв [[Н-1]] (11А52), УР-500 (8К82) і [[Р-56]] (8К68). За розрахунками Мозжорінa і його співробітників для безумовного забезпечення пріоритету над США слід за допомогою трьох H-1 зібрати на орбіті у Землі ракетний комплекс в 200 тонн. Для цього буде потрібно три ракети [[Н-1]] або двадцять ракет [[Протон (ракета-носій)|УР-500]]. У цьому випадку буде забезпечена посадка на Місяць корабля масою в 21 тонну і повернення до Землі корабля масою 5 тонн. Всі економічні розрахунки були на користь [[Н-1]]. Таким чином, [[Н-1]] став головним перспективним носієм для реалізації Радянської місячної програми і, як виявилося пізніше, головною причиною її невдачі.