Вторгнення (військова справа): відмінності між версіями

Вторгнення широко практикувалося в усі періоди [[військова історія|військової історії]] для захоплення чужих територій, розгрому армій противника і досягнення інших [[Агресія (політика)|агресивних]] цілей. У стародавні століття відомі [[Завойовницький похід Александра Македонського|вторгнення військ Олександра Македонського в Малу Азію і в Персію]], перських військ в Грецію, армії [[спартанціспарта]]внців в межі Фів та інше; в середні століття вторгнення здійснювалося франками в [[Західна Європа|Західну Європу]], арабами в Малу Азію і Персію, військами [[Чингісхан]]а і Батия в руські землі; в більш пізній час — вторгнення [[Велика армія|«великої армії» Наполеона]] в Росію тощо.

В період між 1-ої і 2-ої світовими війнами військові теоретики країн, які дотримувалися погляду про можливість домогтися вирішального успіху в війні швидким нищівним ударом, обґрунтовували необхідність створення спеціального угруповання військ, призначеного для вторгнення. Ці погляди знайшли найбільш повне втілення в будівництві армій [[Німеччина|Німеччини]], [[Італія|Італії]], [[Японія|Японії]]. Раптове вторгнення завчасно створених угруповань їх збройних сил в межі країн Європи та Азії стало основним способом нападу на інші країни у 2-й світовій війні.

Для цих цілей поряд з сухопутними військами широко застосовувалися повітряні та морські сили, а також повітряно-десантні та аеромобільні війська. В умовах застосування ядер,ядерної зброї способи В.вторгнення агресивних армій можуть придбати інші форми. вторгненняВторгнення призначених для цих цілей сил і засобів на територію іншої країни передбачається здійснювати слідом за ядерними ударами для реалізації їх результатів, захоплення та закріплення території.

Під вторгненням розуміється також порушення [[державний кордон|державного кордону]] (повітряного простору, територіальних вод) держави військовими підрозділами (патрулями), окремими літаками або кораблями іншої країни з метою проведення розвідки або диверсій.