Федеріко Фелліні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.1) (робот додав: nah:Federico Fellini |
|||
Рядок 39:
Всього фільми Фелліні завоювували премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою 4 рази: «[[Дорога (фільм)|Дорога]]» (La strada, 1954), «[[Ночі Кабирії]]» (Le Notti di Cabiria, 1957); «[[Вісім з половиною|8½]]» (1963) і «[[Амаркорд]]» (Amarcord, 1973).
Новим відкриттям Фелліні стали роботи [[Карл Юнг|Карла Юнга]]. Він познайомився із психоаналітиком др. Ернстом Бернаром на початку 1960 року, а потім прочитав автобіогафію Юнга ''[[Спогади, сни, розмірковування]]'' (1963). Бернар порадив Фелліні радитися із ''[[Книга змін|Книгою змін]]'' і записувати власні сни. Те, що Фелліні раніше вважав своєю екстрасенсорною перцепцією, тепер набрало нового бачення, як маніфестація несвідомого. Психологія Юнга мала вирішальне значення у формуванні стилю зрілого Фелліні, його фільми змінили русло, відійшли від неореалізму, стали здебільшого передавати сни й мрії. Ідеї Юнга про аніму й анімус, роль архетипів, про колективне несвідоме визначили такі фільми режисера, як ''[[8½]]'' (1963), ''[[Джульєта і духи]]'' (1965), ''[[Сатирикон (фільм)|Сатирикон]]'' (1969), ''[[Казанова Фелліні|Казанова]]'' (1976) та ''[[Місто жінок]]'' (1980)<ref>Bondanella, ''Cinema of Federico Fellini'', 151-54</ref>.
=== Пізні роки ===
| |||