Спайність: відмінності між версіями

'''СпайністьСпа́йність'''  — здатність [[мінерал]]у розколюватися по певних кристалографічних напрямах з утворенням гладких паралельних поверхонь, званих площинами спайності. Спайність виникає в тих напрямах, де хімічні зв'язки гратґратки ослаблені. Вона обумовлена внутрішньою структурою мінералу і не залежить від зовнішньої форми кристала або зерна мінералу. Щоб охарактеризувати спайність визначають:

* вельми досконала  — мінерал легко розколюється або розщеплюється на тонкі пластинки або листи (мінерали з шаруватою структурою: [[слюда]], [[графіт]] та ін.);

* досконала  — кристали колятся на товстіші пластинки, бруски з рівними поверхнями ([[кальцит]], [[галеніт]], [[ортоклаз]]);

* середня  — поверхня зколу не завжди рівна і блискуча;

* недосконала  — виявляється насилу, поверхня зколусколу нерівна ([[апатит]], [[нефелін]]).

* по пінакоїду [[пінакоїд]]у — 1 напрям;

* по ромбічній або тетрагональній призмі  — 2;

* по гексагональнойгексагональній призмі  — 3;

* по ромбоедру[[ромбоедр]]у і кубу  — 3;

* по октаедру [[октаедр]]у — 4;

* по ромбододекаедру [[ромбододекаедр]]у — 6.