Перша книга хроніки: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
Перша та Друга книги хронік, чи '''Параліпоменон''' ({{lang-el|παραλειπομένων}} від {{lang-el|παραλείπω}} — '''те, що оминули''') — твір юдаїзму з часів після неволі, тобто періоду коли юдейський народ був політично під владою персів, однак мав певну автономію і особливо у релігійній сфері. Попри те, що грецька назва Книг натякає на справи «те, що оминули», вони не доповнюють подіями існуючі вже історичні книги і містять на загал описи тих самих подій. Книги хронік описують з іншими деталями події Книг Царів та Самуїлових книг. Книги хроніки очевидно написані у епоху перед еллінським пануванням Селевкідів, оскільки у них описані події датовані до 516 року до н. е. та не просліджується вплив [[еллінізм]]у.
У Першій книзі хронік можна виділити 2 частини. Перша частина 1. Хр. (розділ 1-9) містить генеалогічні списки, що стосуються родоводу Давида[[Давид]]а, священників і левітів а також мешканців Єрусалиму. Вона є вступом до історії Давида, яка охоплює решту ''Першої книги хронік'' (розд. 10-29). У розповіді про Давида не згадуються перипетії з Саулом[[Саул]]ом, гріх Давида та інші невигідні події в його сім'ї, про які розлого розповідають Книги царів. Натомість наголошується на пророцтві Натана. Багато місця Хроніст присвячує справам культу — перенесенню Кивоту Завіту, приготуванню до будівництва Храму, упорядкуванню завдань священників. Таким чином припускається, що автор сам був дуже близьким до служіння у Храмі.
 
Друга книга хроніки є прямим продовженням Першої книги і можливо пов'язаний поділ просто із довжиною звитку тексту.