МіГ-3: відмінності між версіями

Конструкторська група, очолювана [[Мікоян Артем Іванович|А. І. Мікояном]] і [[Гуревич Михайло Йосипович|М. Й. Гуревичем]], в [[1939]] році посилено працювала над винищувачем для ведення бою на великих висотах. Навесні [[1940]] року був побудований дослідний екземпляр, і [[льотчик|льотчик-випробувач]] [[Єкатов Аркадій Никифорович|А. Н. Єкатов]] вперше піднявся його в повітря. Випробування пройшли успішно. Новий винищувач, який отримав марку МіГ-1 (Мікоян і Гуревич, перший), був затверджений для серійного виробництва. Недоліком МіГ-1 була незадовільна статична поздовжня стійкість із-зачерез задньогозаднє центрування. Літак легко потрапляв у штопор і насилу виходив з нього. Стомлюваність льотчика була більше, ніж на інших літаках.

МіГ-7&nbsp;— дослідна модифікація МіГ-3 з двигуном [[АМ-37]], відмінним від АМ-35А наявністю [[інтеркулер]]а (водо-повітряний радіатор&nbsp;— проміжний охолоджувач наддувного повітря). Був побудований один екземпляр. У ході випробувань виявилася незадовільна поздовжня стійкість і незадовільна робота гвинтомоторної групи із-зачерез причининедостатню недостатньої продуктивностіпродуктивність старих радіаторів<ref>[http://wunderwaffe.narod.ru/WeaponBook/Avia/Mig3/24.htm Дослідні винищувачі на основі МіГ-3]{{ref-ru}}</ref>. У зв'язку з цим серійне виробництво літака не було розпочате.