Відмінності між версіями «Пірко Василь Олексійович»

нема опису редагування
'''Василь Олексійович Пірко''' (* [[24 лютого]] [[1935]], село [[Волошиново]] Старосамбірського повіту на Дрогобиччині) - український [[історик]]. Доктор історичних наук. Професор. Дійсний член [[НТШ]].
'''Пірко Василь Олексійович''' - доктор історичних наук, професор, Дійсний член [[НТШ]]. Народився 24. 02. 1935 р., в с. [[Волошиново]] Старосамбірського повіту на Дрогобиччині у селянській родині.
 
==Сторінки творчої біографії==
 
== Біографія ==
Після закінчення сільської семирічної школи з відмінним свідоцтвом поступив у 1950 р. на навчання до Самбірського педучилища, щоб стати вчителем. У 1954 р. по закінченню педучилища вирішив продовжити навчання на відділенні історії історико-філологічного факультету Дрогобицького педінституту. В зв'язку з ліквідацією у 1956 р. історичного відділення в Дрогобицькому педінституті, разом з іншими студентами був переведений до Львівського державного університету імені І.Франка, де з 3-го курсу під впливом лекцій професора Д.Л.Похилевича захопився проблемами аграрної історії країн Центральної та Східної Європи. Робота в спецсемінарі з даної проблеми сприяла ознайомленню з основними видами джерел до її вивчення та набуття навичок самостійного їх опрацювання в Центральному державному архіві України ( м. Львів), науковій бібліотеці університету та Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника. Уже в 1957 р. визначився з темою майбутньої дипломної роботи "Становище селян Самбірської економії у другій половині XVII ст.", яка в основному ґрунтувалася на матеріалах місцевих архівів і заклала підвалини майбутньої кандидатської дисертації.
 
Народився в селянській родині.
 
Після закінчення сільської семирічної школи з відмінним свідоцтвом поступиввступив у 1950 р. на навчання до Самбірського педучилища, щоб стати вчителем. У 1954 р. по закінченню педучилища вирішив продовжити навчання на відділенні історії історико-філологічного факультету Дрогобицького педінституту. В зв'язку з ліквідацією у 1956 р. історичного відділення в Дрогобицькому педінституті, разом з іншими студентами був переведений до Львівського державного університету імені І.Івана Франка, де з 3-го курсу під впливом лекцій професора Д.Л.Похилевича захопився проблемами аграрної історії країн Центральної та Східної Європи. Робота в спецсемінарі з даної проблеми сприяла ознайомленню з основними видами джерел до її вивчення та набуття навичок самостійного їх опрацювання в Центральному державному архіві України ( м. Львів), науковій бібліотеці університету та Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника. Уже в 1957 р. визначився з темою майбутньої дипломної роботи "Становище селян Самбірської економії у другій половині XVII ст.", яка в основному ґрунтувалася на матеріалах місцевих архівів і заклала підвалини майбутньої кандидатської дисертації.
 
Після закінчення в 1959 р. з відзнакою університету до 1963 р. працював учителем історії та вихователем у школі-інтернаті (м. Хирів) на Львівщині, де керував краєзнавчим гуртком і разом з учнями вивчав місцеву історію, а в період літніх канікул в процесі туристських походів і екскурсій вивчав історичні пам'ятки не тільки України та Молдавії, але й Москви та Ленінграду.
 
У 1963 р.року поступиввступив до аспірантури при кафедрі історії південних і західних слов'ян Львівського університету. Під час навчання в аспірантурі в архівах і рукописних відділах бібліотек Києва і Львова ним була опрацьована велика кількість різних видів джерел, що давали можливість відтворити стан аграрних відносин на Перемишльщині наприкінці XVIІ - у XVIIІ ст., особливо це стосується такого виду джерел, які мало використовувалися дослідниками як ревізії, що охоплювали всі населені пункти регіону. Опубліковані ним в архівознавчих і джерелознавчих українських виданнях статті про цей вид джерел були схвально оцінені спеціалістами. На підставі ревізій, люстрацій та інвентарних описів населених пунктів різних форм власності в його кандидатській дисертації була дана всебічна оцінка стану аграрних відносин в Перемишльській землі в зазначений період. Зібраний в архівах матеріал було використано ним при редагуванні окремих нарисів і довідок з історії міст і сіл Львівської області, які в той час готувалися до видання в серії книг "Історія міст і сіл УРСР".
 
Після закінчення аспірантури Міністерством освіти УРСР був направлений на роботу до Донецького державного університету, де працює з 1 вересня 1966 р. й понині, пройшовши шлях від асистента до професора (з 1997 р.). У 1970 - 1974 рр. виконував обов'язки заступника декана історичного факультету. У 1980-1985 рр., а з 1992 р. й до сьогодні - завідує кафедрою історіографії, джерелознавства, археології і методики викладання історії. З його ініціативи з 1997 р. при кафедрі відкрито аспірантуру за спеціальністю "Історіографія, джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни" а з 2000 р. спеціалізацію "Архівознавство".
 
Кандидатську дисертацію захистив у 1970 р. на тему "Помісне господарство Перемишльської землі в першій половині XVIIІ ст.", докторську - у 1996 р. на тему "Освоєння Степової України в XVI - XVIIІ ст." Вона стала підсумком майже 30-річної його роботи в архівах Києва, Москви, Ленінграду, Харкова, Одеси, Ростова, Дніпропетровська, Воронежа у пошуку джерел до історії регіону в зазначений час.
 
У 1968 році був включений до авторського колективу по написанню історії міст і сіл Донецької області. Це спонукало його до більш глибокого вивчення проблеми, підготовки і публікації статей, підбірок документів і монографій історії Степової України 16-18 ст. На сьогоднінійсьогодні день В.О.Пірко опубліковано 2 збірника документів "Описи Харківського намісництва кінця 18 ст." (Київ, 1991), "Джерела до історії населених пунктів Донеччини" (Донецьк, 2001), а також ряд монографій: "Заселення Степової України у 16-18 ст." (Донецьк, 1998), "Заселення Донеччини у 16-18 ст. " (Донецьк, 2003), "Заселення і господарське освоєння Степової України у 16-18 ст. " (Донецьк, 2004), "Соляні промисли Донеччини у 17-18 ст." (Донецьк, 2005 р.) та ін.
 
Крім того, В.О.Пірко співатор близько 20 колективних монографій з питань історії Донецького регіону.
 
Визначчною є його робота "Галицьке село наприкінці 17 - першій половині 18 ст. (Донецьк, 2006).
 
З 1998 р.року він очолює на громадських засадах Донецьке відділення Науково-дослідного інституту історії козацтва при Інституті Історії України НАН України. Понад 10 років очолює краєзнавчу секцію Донецького відділення Малої Академії Наук і передає свої знання і досвід дослідницької роботи школярам. В.О. Пірко - член Наукового Товариства ім. Шевченка (Донецьке відділення) з 1997 р., Дійсний член НТШ з 2005 р. Редактор розділів і спеціальних випусків "Донецького вісника НТШ" з історії, редактор історичної редакції фахового журналу "Схід".
Під його керівництвом підготовлено 10 кандидатських дисертацій, 1 докторська дисертація, які в основному присвячені історії регіону.
 
Пірко В.О. входить до складу редакцій наступнихтаких наукових та науково-громадських видань: "Історичні та політологічні дослідження" (Донецький національний університет), "Південна Україна у XVIII - ХХ ст." (Запорізький національний університет), "Схід" (Український культурологічний центр). За багаторічну педагогічну та громадську роботу нагороджений нагрудними знаками: "Отличник высшей школы СССР"(1985), "Відмінник освіти України"(2000), Грамотою Міністра освіти та науки України (2000), Грамотою Президента України (2003) за краєзнавчу роботу, двічі (в 2003 і 2005 рр.) нагороджувався грамотами Всеукраїнської спілки краєзнавців, двічі (2003, 2004) - грамотами голови м. Донецька за роботу зі школярами по лінії МАН, тричі (1998, 2003, 2004) удостоєний звання лауреата конкурсу "Ділова книга Донбасу".
 
Пірко В.О. член двох спеціалізованих рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій з історії, історіографії та джерелознавства.
 
==С П И С О К НАУКОВИХ ПРАЦЬ В.О. ПІРКА==
 
* Василь Олексійович Пірко. Біобібліографія науковців Донбасу // Донецьке НТШ. 2005. 24 с.
 
[[Категорія:Персоналії Пі]]
[[Категорія:Українські історики]]
[[Категорія:Випускники Львівського університету]]
[[Категорія:Діячі НТШ]]
19 808

редагувань