Книжники: відмінності між версіями

 

Під час вавилонського полону єврейський народ був позбавлений своїх багатств. Хіба тільки Закон ([[Тора]]) оберігалась дбайливо. Серед народу були люди, що посвятили їй все своє життя, щоб зберегти Закон дбайливо і передати його точно, зрозуміти і практикувати його сумлінно. Такі люди були людьми книги, не лише тому, що були пильними переписувачами, а в основному тому, що були у найширшому значенні учителями Закону. Отож книжник був законодавцем і йому присвоювали почесний титул «рав», «равві» — великий, мій великий. Значний авторитет мали книжники вже у 200 роках до н. е., як вказує нам похвала у книзі Сираха (38-39). У часи [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] священицтво зберегло свою літургічну функцію, але втратило свій вплив на духовне виховання народу. Правдивим духовним батьком народу, його катехитом ({{lang-el|κατήχησις}} — ''повчання, казання'') та моральним провідником став книжник. В міру того як священники не цікавились законом, миряни заступали їх як духовні провідники юдаїзму. З плином часу священицтво стало ототожнюватися з садукейською течією, тоді як законовчителі миряни ставали фарисеями.