Автономія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.6.5) (робот додав: fr:Autonomie |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Автоно́мія''' ({{lang-el|αυτος}} — «сам» і {{lang-el|νομος}} — «закон») — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині [[Держава|держави]], що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або [[Конституція|конституцією]]. Автономія означає право якого-небудь національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто веде до наступної [[Незалежність|незалежності]].
Створення територіальної автономії є найдоцільнішим принципом державного устрою тих [[Нація|націй]], які, реалізуючи своє право на [[самовизначення|самовизначення]], виявляють бажання залишитися в межах даної держави. Нації отримують право створювати органи влади і управління, які діють рідною мовою, з місцевих людей, що знають побут і психологію місцевого населення; розвивати рідною мовою [[Преса|пресу]], [[Школа|школу]], [[театр]], культурно-просвітницькі та інші установи. Досить часто під впливом [[Національно-визвольний рух|національно-визвольних рухів]] влада [[Унітарна держава|унітарних держав]] формально проголошує автономію окремих національних територій, але фактично не забезпечує її реального здійснення і цим самим зводить існування автономії до [[Фікція|фікції]].
2) У широкому розумінні — право підприємства, установи, організації самостійно розв'язувати певні питання.
Можна говорити в умовному сенсі слова про Автономію окремих князівств у складі Київської держави. Чимало елементів Автономію мали до кінця 14 сторіччя українські землі - князівства в Литовсько-Руській державі.
В певних межах самоуправу ("вольності") мали козаки перед виступом [[Богдан Хмельницький|Б. Хмелиницького]], в деякий періоди стаючи фактичним господарем південної частини Київського воєводства, що давало змогу їм разом із українським духівництвом і міщанством провадили свою церковну і культурну [[політика|політику]].
Деяку автономію мала [[українська церква]] до підпорядкування московському патріархату в [[1685]]
[[Переяславський трактат|Переяславським трактатом]] [[1654]] р. про союз Української Держави з Московською Державою починається тривалий період боротьби України за збереження державної [[незалежність|незалежності]] від сусідів, зокрема [[Москва|Москви]], яка союз із [[Україна|Україною]] вважала за приєднання останньої на певних засадах Автономії й увесь час намагалася нищити відмінні особливості української державного устрою.
Доба так званої руїни кінця 17 - 18 століть, поряд із спробами відновити цілковиту незалежність України, принесла ряд проектів української автономної держави: Гадянський договір [[Виговський|Виговського]] з [[Польща|Польщею]] [[1658]], Ю. [[Ю. Хмельницький|Хмельницького]] - з [[Польща|Польщею]] [[1660]].ю Бучацький договір П. Дорошенка з [[Туреччина|Туреччиною]] [[1672]], угода П. Іваненка-Петрика з Кримом [[1961]].
== Див. також ==
| |||