Вікіпедія

Церковна десятина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2:
[[Файл:В монастирі.jpg|міні|праворуч|300 пкс| В монастирі]]
'''Десяти́на''' ({{lang-la|decenia}}) — рід церковного або світського [[Податок|податку]], поширений в [[Середньовіччя|Середньовічній]] [[Європа|Європі]] і в [[Україна|Україні]] в [[Княжа доба|княжу добу]]; десята частина доходів, яку сплачувало залежне населення церкві у феодальний період в європейських країнах. Первісно десятину давав князь єпископові як десяту частину своїх річних прибутків.
 
== Десятина в Старому Заповіті ==
У [[Старий Заповіт|Старому Заповіті]] про десятину вперше згадується в історії про [[патріарх]]а Авраама, який передав десяту частину військової здобичі Мельхіседеку, царю Саліма і священику: {{цитата|«Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!» І дав йому (Аврам) десяту частину з усього.» (Бут. 14: 20).<ref name="http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/buttja">http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/buttja</ref>}}
[[Патріарх]] Яків обіцяв віддати [[Бог]]у десятину, якщо Він збереже його у дорозі: {{цитата|«Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися,так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом...і з усього, що даси мені, напевно дам тобі десятину». (Бут. 28: 20 -22)<ref name="http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/buttja">http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/buttja</ref>}}
 
Однак немає прямого підтвердження, що спочатку десятина носила регулярний або загальнообов'язковий характер. Найбільш раннє свідоцтво про регулярну десятину - — слова з Книги [[пророк]]а Амоса:
{{цитата|«Приносьте ранком ваші жертви, що три дні - ваші десятини.»(Ам. 4: 4)». <ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/prorok-amos</ref>}}
Поступово десятина набуває іншого змісту. [[Мойсей]] встановлює її як обов'язковий податок для ізраїльтян, які отримали землю в [[Ханаан]]і, на користь [[Левіти|левітів]], храмових служителів, що не мали земельних наділів і тому їм потрібні були засоби для існування. Десятина в даному випадку становила своєрідну компенсацію, що виділялась їм замість відсутнього наділу землі. Одну десяту частину від отриманої десятини [[Левіти]] вносили на утримання первосвященика. (Чис. 18: 21-32).<ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/chysla</ref>
Під десятиною розумілася десята частина зі всього, що добуває своєю працею людина:
{{цитата|«Всяка десятина від землі, чи від засівів із поля, чи від плодів із дерева, буде Господеві, (вона) свята Господеві...Десятина з великорослої чи з дрібної скотини; десятина з усього, що проходить під ґирлиґою пастуха, буде свята Господеві.»(Лев. 27: 30-32).<ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/levit</ref>}}
Але не тільки десятина була засобом жертви [[Бог]]у - — існували й іншого роду пожертвування. Так, у Виході ( 22: 29-30) записано:
{{цитата|«Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.»<ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/vyhid</ref>}} Первістки людей присвячувалися [[Бог]]у, а первістки від тварин приносилися на восьмий день в жертву Богові.
Головний сенс приношення десятини в [[Старий Заповіт|Старому Заповіті]] - — навчитися боятися Господа:
{{цитата|« Даватимеш точно десятину з усього врожаю твого посіву, з того, що виросте в полі щороку.
І їстимеш перед Господом, Богом твоїм, на місці, яке вибере він, щоб там поставити своє ім'я, десятину твого зерна, твого молодого вина й твоєї олії й перваків твоєї високорослої та дрібної скотини, щоб ти навчавсь, поки життя, боятися Господа, Бога твого.»(Втор. 14: 22-23).<ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/vtorozakonnja</ref>}} Старозавітна людина була переконана, що земля та її плоди належать [[Бог]]у, який дав їх [[Ізраїль|Ізраїлю]] у володіння:
{{цитата|«Господь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме.На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води.» (Пс. 23: 1-2).<ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/knyga-psalmiv</ref>}}
Саме тому [[Малахія (пророк)|пророк Малахія]] називає несплату десятини «обкраданням Бога»:
{{цитата|«Хіба годиться людині обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте й питаєте: В чім ми тебе обікрали? - Десятинами й приносами!»(Мал. 3: 8). <ref>http://www.dyvensvit.org/staryj-zavit/prorok-malahija</ref>}}
 
== Десятина в Новому Заповіті ==
У [[Новий Заповіт|Новому Заповіті]] заповідь про десятину прямо не скасовується, але й не пропонується. [[Христос]] викриває буквалізм співвітчизників:
{{цитата|«Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати.» (Мв. 23 : 23).<ref>http://www.dyvensvit.org/novyj-zavit/jevangelija-vid-mateja</ref>}} Цікаво, що десятиною хвалиться фарисей з євангельської притчі:
{{цитата|«... з усіх моїх прибутків даю десятину.» (Лк. 18: 12). <ref>http://www.dyvensvit.org/novyj-zavit/jevangelija-vid-luky</ref>}}
В апостольських посланнях відсутні вимоги чи вказівки для християн слідувати системі десятин. Однак [[Павло (апостол)|апостол Павло]] неодноразово пише про необхідність матеріальної підтримки Церкви, зокрема її служителів. Так, у [[1-е послання до коринтян|Першому посланні до коринтян]] він говорить:
{{цитата|« Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника? Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити.»(1 Кор. 9: 13-14).<ref name="1-е послання ап. Павла до Корінтян">http://www.dyvensvit.org/novyj-zavit/1-e-poslannja-ap-pavla-do-korintjan</ref>}} Слід зазначити, що [[Павло (апостол)|Апостол]] не визначає конкретну суму або частину доходу, яку повинні збирати християни на потреби Церкви, але пропонує:
{{цитата|«Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити, щоб збірок не робити тоді, коли сам прийду.» (1 Кор. 16: 2).<ref name="1-е послання ап. Павла до Корінтян">http://www.dyvensvit.org/novyj-zavit/1-e-poslannja-ap-pavla-do-korintjan</ref>}} Такі пожертвування повинні відбуватися віруючими добровільно:
{{цитата|«Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо.» (2 Кор. 9: 7).<ref>http://www.dyvensvit.org/novyj-zavit/2-e-poslannja-ap-pavla-do-korintjan</ref>}}
 
== Десятина в історії Церкви ==
 
=== Десятина в католицькій церкві ===
До початку [[III]]  ст. регулярна десятина в Церкві не практикувалася. Проте вже тоді [[ієрарх]]и висловлювали жаль, що [[християни]] не хочуть навіть десяту частину свого майна передати Церкві для підтримки.
Як обов'язок для кожного християнина десятина була встановлена в Західній Церкві в [[V]]  ст.
Церковна десятина згадується в 14 проповідях [[єпископ]]а Цезарія Арльского. Широко питання представлене і в 33-й проповіді, яка створена приблизно у [[536]] році. Проповіді обґрунтовують ключові положення - — справедливість і доцільність сплати парафіянами церковної десятини, їх пряму для себе вигоду.
{{цитата|«Наближаються жнива, саме час подумати про сплату десятини від усіх плодів і доходів Господу нашому, бо він її справедливо отримує і …. має право на неї розраховувати. Що якщо скаже Бог: ти, чоловіче, мій, я тебе створив, моя земля, яку ти обробляєш, і насіння моє, яке сієш, мої тварини, яких стомлюєш роботою, і раби, мої дощі та зливи, віяння вітрів, сонячне тепло, словом , всі життєві елементи мої власні, а коли ж так, невже ти, докладаючи лише працю рук своїх, сам заслуговуєш хоча б десятини? Подаючи приклад милосердя, Бог залишає нам дев'ять десятих. Як відмовити в десятині тому, кому ми зобов'язані всім?»<ref>Церковная десятина Дубровский И.В. http://articles.excelion.ru/science/history/world/62961475.html</ref>}}
Починаючи з [[VІ]] століття, десятина стає обов'язковою для [[кріпак]]ів, несплата якої загрожує відлученням від Церкви: Турський собор [[567]] року пропонував вірним вносити десятину, Маконський собор [[585]] року вже наказував платити десятину під загрозою відлучення.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref> Імператор [[Карл Великий]] указом [[779]] року ввів десятину в державне законодавство, поширивши її виключно на землевласників, при цьому її несплата вважалася кримінальним злочином і каралася іноді стратою. Разом з тим закони [[ Карл Великий|Карла Великого]] передбачали поділ десятини на три частини: на будівництво та утримання храмів, на допомогу мандрівникам і прочанам, на потреби духовенства. У пізньому середньовіччі римо-католицькі [[єпископ]]и поширили десятину на всі прибуткові заняття, включаючи й самі аморальні. При цьому церковна благодійність була майже повністю забута, зате значна частина доходів йшла на потреби [[Папа Римський|Папи Римського]] (особливо з [[XII століття|століття]] століття, при папі [[Олександр III|Олександрі III]]).
З посиленням королівської влади духовенству довелося ділитися десятиною і з ними. Через те, що десятина в сумі становила великі доходи, виникали різкі зіткнення між окремими категоріями середньовічного суспільства (так, наприклад, вікова боротьба за десятину в [[Польща|Польщі]] між шляхтою і духовенством, про що повідомляє Любович у книзі «Історія реформації в Польщі»).<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
В епоху [[Реформація|реформації]] католицька церква втратила в більшій частині протестантських країн свої мирські володіння і доходи, що стали тепер надбанням світської влади та дворянства. Відбулась [[секуляризація]] церковних володінь. В [[Англія|Англії]] десятина збереглася, і спроба її відмінити, зроблена в епоху першої революції [[XVII століття|століття]] століття, не увінчалася успіхом, бо в англійській церкві десятина йшла на утримання духовенства, і, скасовуючи її, доводилося шукати замість неї інше джерело прибутку. У католицьких державах десятина продовжувала існувати як і раніше, і, наприклад, у [[Франція|Франції]] перед революцією духовенство отримувало близько 125  млн. ліврів десятини, яка здебільшого залишалася в руках вищого духовенства. З [[1789]] року почалася епоха скасування десятини, прикладом стала [[Франція]], де революція скасувала десятину, віддавши духовенство на утримання держави. У [[Швейцарія|Швейцарії]] та деяких державах [[Німеччина|Німеччини]] десятина, як і у [[Франція|Франції]], була скасована без будь-якої винагороди для тих установ, на користь яких вона стягувалася, але більшість німецьких держав ([[Нассау]], [[Баварія]], обидва [[Гессен]]а, [[Баден]], [[Вюртемберг]], [[Ганновер]], [[Саксонія]], [[Австрія]], [[Пруссія]] та ін) вдавалися до системи викупу.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
У [[XIX]] столітті десятина втрималася в [[Англія|Англії]], де в [[1836]] році за {{lang-en|Tithe Commutation Act}} у розподілі та способах стягнення цього податку були внесені істотні зміни. У сільських десятинах ({{lang-en|prediales}}) сплата натурою була замінена певною сумою, що називалася {{lang-en|tithe rent-charge}}. Кількість хліба, ячменю і вівса було встановлено раз і назавжди (нормою було прийнято середню кількість за 7 років) і вартість щорічно офіційно визначалась за ринковими цінами та виплачувалась грошима. Крім того, скасовано десятину з рибного промислу, гірського промислу та ін.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
Зараз у ряді Західних країн існує церковний податок, який в обов'язковому порядку виплачують віруючі різних конфесій.
 
=== Десятина у православній церкві ===
Коріння десятини виходять із практики забезпечення [[язичництво|язичницьких]] святилищ. Офіційно виникла у [[Х]] ст. і зберігалася до [[XIX]]  ст.
Церковна десятина у [[Київська Русь|Київській Русі]] з’явиласьз'явилась після прийняття [[Володимир Великий|Володимиром Великим]] [[християнство|християнства]] у [[988]] році. Він віддав десяту частину своїх прибутків на будівництво [[Десятинна церква|Десятинної церкви]] (церкви Богородиці) – — першої кам’яноїкам'яної церкви [[Київська Русь|Київської Русі]]
Це джерело прибутку "«священства"» було привнесено з [[Візантія|Візантії]] і спиралося на давню першохристиянську традицію. Десятина закріплювалася 59-м апостольським правилом церковного статуту [[Володимир Великий|Володимира]], який проголошував , що церковне багатство -
{{цитата|«жебраків багатство, церквам, монастирям, пустелям подняття , живим притулок і втіха, мертвим пам'ять».<ref>http://leksika.com.ua/18740414/legal/statut_knyazya_volodimira_svyatoslavicha</ref>}}
На Русі десятина спочатку являла собою 1 / 10 частина князівських доходів, які передавалися на користь церкви (іноді замінювалася грошами або угіддями). Для її збору існували спеціальні посадові особи - — [[десятник]]и, які могли бути людьми як духовними, так і світськими. До обов'язків [[десятник]]ів, крім збору податків, входили й інші обов'язки, головним чином спостереження за благопристойною поведінкою священнослужителів і сумлінним виконанням ними своїх службових обов'язків. У чистому вигляді, як князівська данина десятина існувала з [[IX]] до кінця [[XII]]  в.<ref name="http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm">http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm</ref>
Десята частина врожаю віддавалася церковними (монастирськими) селянами на користь [[монастир]]я, який виступав як феодальний власник. Така ситуація могла викликати невдоволення селянства. У [[1337]]  р. відбулось повстання в [[Новгород]]і проти Юр'ївського монастиря, яке закінчилось вбивством архімандрита, в [[1594]]—[[1595]]  р.р. - — повстання селян Волоколамського монастиря.<ref name="http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm">http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm</ref> До [[XVI]]-—[[XVII]]  ст.. отримала розвиток система спеціальних зборів на користь церкви, яка була незалежною від державної влади. Збори з парафіяльних дворів (воєводських, вотчинних, гостинних) становили 6 грошей; з піддячих, кращих людей посадських - — 4; з інших - — 2 гроша. З [[1687]]  р. система була офіційно обов'язковою для всіх [[єпархія|єпархій]]. Мали місце додаткові прибутки : встановлені [[мито|мита]] з новопоставлених осіб та церков, передача певної кількості землі приходу для власноручнї обробітки.<ref name="http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm">http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm</ref>
Православна Церква особливого значення десятині не надавала, оскільки її доходи без були і так достатні. Благочестиві російські князі, купці і самі прості люди жертвували на утримання церкви великі кошти без будь-якого спеціального примусу. Це були не тільки гроші, але, в першу чергу, чудотворні [[ікона|ікони]], дорогоцінне начиння, землі для заснування [[монастир]]ів. У необхідних випадках до фінансової допомоги церкві вдавалася світська влада. Однак, починаючи з царювання [[Петро Великий|Петра Великого]], добробут церкви почав непокоїти світську владу, яка мріяла про повне відлучення церковного майна. Перша, несмілива спроба [[секуляризація|секуляризації]] була зроблена самим [[Петро Великий|Петром]], який перетворив Монастирський наказ у Економічну колегію. Імператриця [[Катерина ІІ]] в 1764 році відразу позбавила церкву всіх її земельних володінь. При цьому перестало існувати більше двох третин всіх Російських монастирів, а ті монастирі і храми, що залишилися стали утримуватися за рахунок Державної скарбниці.<ref name="Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508">Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508</ref>
Ліквідована церковна десятина була в кінці [[XIX]]  в.
Ще безжалісніше діяли [[більшовик]]и, які організували в [[1922]] році тотальне вилучення церковних цінностей, при якому Церква, не тільки була пограбована матеріально, а й загинула величезна кількість пам'яток культури та духовних святинь.
Після розпаду [[СРСР]] православна церква знаходить ці кошти у вигляді добровільних пожертвувань віруючих та благодійних актів. При цьому, ні про яку обов'язкову десятину або про будь-який інший церковний податок мова не йде. <ref name="Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508">Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508</ref>
 
== Вислови про десятину ==
Багато людей вірять в те, що, віддаючи десятину, хвалять свого [[Бог]]а і забезпечують собі місце на небесах. У церкві Королівського коледжу в [[Кембридж]]і ([[Англія]]) можна прочитати такі слова [[Вільям Вордсворт|Вільяма Вордсворта]]:
{{цитата|«Дай те, що можеш: не сприймає Бог ні занадто малий, ні великий податок».<ref name="http://www.mirradosti.com.ua/?p=398">http://www.mirradosti.com.ua/?p=398</ref>}}
{{цитата|«Той, хто тільки бере і нічого не дає, подібний стоячій воді ставка: все, що в нього втікає, залишається, а все, що залишається, стає затхлим». (Джон А. Джеймс) <ref name="http://www.mirradosti.com.ua/?p=398">http://www.mirradosti.com.ua/?p=398</ref>}}
{{цитата|«Данина у вигляді десятини - це мовчазна угода щодо того, що людина перебуває в партнерстві з Богом ... Десятина вносить у свідомість почуття божественного порядку….Це - найнадійніший спосіб показати багатство ». (Чарльз Філлмор) «Указ слово» <ref name="http://www.mirradosti.com.ua/?p=398">http://www.mirradosti.com.ua/?p=398</ref>}}
 
== Примітки ==
{{примітки}}
{{reflist}}
 
== Література ==
* Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913  р. - — К., 1990. – — 524 с
* Кульчицький С. В.  Мисик Ю. А.  Власов В. С.  Історія України, Київ "«Літера"», 2011 рік, 526 ст.
* Полонська-Василенко Н. Історія України у 2-х томах, К. 1992  р.
* Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011&nbsp;р. 288 с.
* Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.
 
== Джерела ==
* [http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508 Православие и современность{{ref-ru}}]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Церковна_десятина