Відкрити головне меню

Зміни

Вчення [[Геракліт]]а [[Ефес]]ського трактують, особливо з позицій марксизму-ленінізму, як яскравий зразок ранньої [[діалектика|діалектики]] давньогрецької філософії. У дусі уявлень іонійської [[натурфілософія|натурфілософії]] про загальну мінливість усіх речей Геракліт розвинув вчення про вічно живий [[вогонь]] як універсальне першоджерело, про боротьбу протилежностей, в якій знаходить згоду та постає єдиний узгоджений [[космос]]. Єдність, яка є ніщо інше як боротьба протилежностей, — це [[логос]], слово, вічний закон космосу.
 
=== ПіфагорействоПіфагорійство ===
 
Іншою ранньою школою давньогрецької філософії був [[піфагореїзм]] (заснований [[Піфагор]]ом у 6 столітті до н. е.). Коли мудреці з мілетської школи шукали речове, матеріальне першоджерело світу, піфагорійці на перший план ставили закон, [[логос]], започаткувавши [[ідеалізм|ідеалістичний]] напрям у філософії. Першооснову цього закону вони бачили в [[натуральне число|натуральних числах]]. Спочатку речі ототожнювалися з числами, пізніше числа осмислювалися як [[принцип]]и і причини речей. Число є основою будь-якої міри, гармонії і пропорційності. У ньому здійснюється [[синтез]] єдності і множини. Поряд із безмежним піфагорійці приймали межу, а [[Всесвіт]] розглядався як гармонійне поєднання протилежних начал через число. Послідовники Піфагора — [[Філолай]], [[Архит]], [[Лісій]], [[Евріт (філософ)|Евріт]] та інші філософи 5-4 століття побудували своєрідну систему музично-математично-астрономічної космології, яка, розвиваючись впродовж двох століть існування піфагорейської школи, була потім багато в чому успадкована [[платонівська академія|платонівською Академією]].
Анонімний користувач