Відмінності між версіями «Тарнавський Микола Дмитрович»

стильові правлення
(стильові правлення)
Мутагенна дія екзогенної ДНК, виділеної із тимусу телят, була досліджена М.Д. Тарнавським на великій кількості експериментального матеріалу у двох серіях дослідів з використанням препарату ДНК, який був люб’язно наданий А.М. Білозерським. Висновок щодо здатності чужорідних ДНК спричинювати спрямовані мутації та гіпотеза щодо їхнього впливу на спадковість свідчить про те, що Микола Дмитрович був добре обізнаний із світовою літературою і дотримувався думки про те, що “нуклеїнова кислота становить активний складовий чинник ядра – зокрема хромосом. Отже, очевидно, що штучне порушення балансу нуклеїнових кислот в ядрі буде викликати нові біохімічні взаємовідношення між складовими чинниками як ядра в цілому, так і хромосом зокрема, що і приводитиме до виникнення нових змін”. Це було геніальним передбаченням одного з найважливіших механізмів впливу екзогенних ДНК на спадковість – інформаційно-регуляторного, який набагато пізніше у різних редакціях пропонувався різними дослідниками. Саме регуляторний характер має мутація, отримана на дрозофілі М.Д. Тарнавським, і є найпершою серед мутацій, індукованих за допомогою е-ДНК.
 
Наприкінці [[1937]] р., після арешту й засудження до страти [[академік]]а [[Агол Ізраїль Йосипович|І.Й. Агола]] як “ворога народу”, відділ, у якому працював М.Д. Тарнавський, очолив кандидат біологічних наук [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]], який переїхав до Києва з Москви. Ним також були проведені дослідження впливу чужорідної ДНК на дрозофілу, тільки з використанням препаратів ДНК, які він виділив із вилочкової залози телят власноруч згідно методуз методом Нейманна і додавав до корму личинок дрозофіл, що належали до 4-х ліній, у напівлетальних дозах. Крім морфозів, які спостерігалися виключно в особин, що виростали з таких личинок, [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензону]] також вдалося, спочатку на невеликому експериментальному матеріалі, отримати спадкові зміни за типом Beadex, crossweinless та ін., про що він повідомив у своїй роботі, яка надійшла до редакції пізніше аналогічної статті М.Д. Тарнавського і мала подання академіка М.І. Вавилова. У своїй роботі [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]] засвідчує, що зміни за типом Beadex були отримані у дрозофіли за допомогою тимусної ДНК також М.Д. Тарнавським, і їхня природа, очевидно, така сама. У наступній науковій праці [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензона]], котра вийшла у [[1940]] р., повідомлялося про більш детальне дослідження характеру мутацій, спричинюваних у дрозофіли чужорідною ДНК при додаванні її у корм личинкам дрозофіли в сублетальних дозах.
 
Для подальшого вивчення закономірностей мутагенної дії ДНК на багатоклітинні організми з використанням дрозофіли як модельного об’єкта та ДНК з вилочкової залози телят були залучені співробітники відділу генетики Інституту зоології АН УРСР, яким керував [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]]. Серед них особливої уваги заслуговує [[Сітько Пантелеймон Онопрійович |Пантелеймон Онопрійович Сітько]], соратник і однодумець М.Д.Тарнавського, видатний генетик, праці якого відомі також в зарубіжніх країнах і творче надбання якого є гордістю національної науки.
У [[1940]] р. Микола Дмитрович започаткував в Україні дослідження з селекції китайських шовкопрядів, створив лабораторію дубового шовкопряда в Інституті зоології і був її першим керівником. Як організатор селекційної роботи з дубовим шовкопрядом, він встановив творчі зв’язки з професором С.С. Четвериковим, від нього отримав моновольтинні лінії шовкопряду, що послужили вихідним матеріалом у селекційній роботі. У [[1946]] р. Миколою Дмитровичем були започатковані також дослідження впливу амінокислот та інших хімічних сполук на спадковість дубового шовкопряда. Перші в Україні дослідження із селекції дубових шовкопрядів були здійснені М.Д. Тарнавським та [[Сітько Пантелеймон Онопрійович|П.О. Сітьком]]. У відділі генетики Інституту зоології М.Д. Тарнавський працював над виведенням моновольтинних порід дубового шовкопряду, [[Сітько Пантелеймон Онопрійович|П.О. Сітько]] – бівольтинних. Об’єктом дослідження М.Д. Тарнавського та [[Сітько Пантелеймон Онопрійович|П.О. Сітька]] став також [[шовковичний шовкопряд]]. На основі досліджень, проведених на дубовому та шовковичному шовкопрядах, М.Д.Тарнавським та [[Сітько Пантелеймон Онопрійович|П.О. Сітьком]] також були сформульовані важливі теоретичні положення, що є вагомим внеском у скарбницю української та світової науки.
 
Незважаючи на те, що М.Д. Тарнавський досяг значних успіхів і у цій галузі, створивши перспективні лінії та породи дубового шовкопряда, в кінці [[1948]] р., згідно рішеннюз рішенням керівництва Інституту зоології, усі напрацьовані ним матеріали були передані [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензону]], якого після ліквідації відділу генетики перевели в інший відділ і призначили керівником досліджень із селекції дубового шовкопряда. З [[1948]] р. китайський дубовий [[шовкопряд]] став об’єктом досліджень [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензона]], а М.Д. Тарнавського разом із двома науковими працівниками відділу генетики, О.Л.Льовочкіною та Р.А. Зільберман, звільнили з роботи як “[[Август Вейсман|вейсманіста]]-морганіста”, який “надалі не може бути використаний для роботи в Інституті зоології”.
 
Протягом року Микола Дмитрович був безробітнім і зазнав поневірянь у пошуках роботи за фахом. Його не брали в жодну із науково-