Жан-Батист Дюма: відмінності між версіями

У 1827 Дюма встановив склад [[ацетон]]у і [[естери|естерів]]; спільно з французьким хіміком П. Булле прийшов до висновку, що [[етилен]] (етиловий [[спирт]]) і його [[ефіри]] та [[естери]] є похідними однієї речовини, яку [[Йенс Якоб Берцеліус|Якоб Берцеліус]] назвав етерином. Дюма вважав етерин основою, подібною [[аміак]]у. Ці уявлення були розвинені в етеринну теорію — одну з теорій «складних радикалів».

 

 

Дюма також визначив [[емпірична формула|емпіричну формулу]] [[індиго]] (1841), встановив існування першого [[Гомологічний ряд|гомологічного ряду]] в органічній хімії — ряду мурашиної кислоти (1843). У 1847 вперше отримав [[нітрили]] і розробив загальний метод їх синтезу. Крім органічної хімії, він вивчав вплив пищи на хімічний склад [[молоко|молока]] різних тварин і хімічний склад [[кров]]і, займався також питаннями [[шовк]]івництва, брав участь в заходах щодо боротьби з [[Філоксера|філоксерою]]. У 1851—1959 роках Дюма, як і декілька раніше німецький лікар [[Макс фон Петтенкофер]], спробував знайти у хімічних елементів співвідношення, подібні тим, що виявляються в гомологічних рядах органічних сполук. Він показав, що атомні маси хімічно схожих елементів зазвичай відрізняються один від одного на величину, кратну восьми.