Біоводень: відмінності між версіями

Методом бутилового [[бродіння]] [[сахароза|сахарози]] або [[крохмаль|крохмалю]] з 1 тонни [[Меляса|меляси]] можна одержати до 140 м³ [[водень|водню]], 1 т стебел солодкого [[сорго]] — 50 м3, 1 т [[Картопля|картоплі]] — 42 м3м³. При ацетонбутиловому зброджування з 1 т картоплі одержують 25 м³ водню, тоді як 1 т стебел солодкого сорго дає 30 м³.

Біоводень можна одержувати термомеханічним способом з відходів [[деревина|деревини]], однак собівартість даного методу поки занадто висока.

Застосування водню на транспорті[[транспорт]]і й в [[Енергетика|енергетиці]] в наш час{{коли}} обмежено відсутністю розвинутої інфраструктури, тому поки що створюються лише концептуальні моделі водневих автомобілів і техніки, що працює на паливних водневих елементах.

Ускладнюють можливість використання водню як палива також проблеми безпеки: водень може створювати з повітрям вибухонебезпечну суміш — [[гримучий газ]]; зріджений водень має виняткові проникаючі властивості, вимагаючи застосування особливих матеріалів.

Однак, за екологічними параметрами безпеки, водню немає рівних. Реакція розкладання водню — Н2 + 0,5О2 = Н2О — супроводжується виділенням великої кількості енергії (285,8 кДж/моль). При цьому не відбувається ніякого забруднення [[Атмосфера Землі|атмосфери]], тому що в результаті реакції утворюються тільки пари води.

[[Категорія:Відновлювані джерела енергії]]
[[Категорія:Паливо]]