Відкрити головне меню

Зміни

4246 байтів додано ,  7 років тому
м
 
== Історія ==
 
=== Зародження ===
 
Популярна музика найбідніших верств населення Ямайки у [[1940-ві]] роки називалася «менто» — це були типові африканські пісні, що дісталися жителям острова від їх предків. Пісня виконувалися під гітари і перкусію, проте ритміка прийшла з місцевої музичної культури — такі танці, як каліпсо, румба, меренга і самба, сплавлені з типово африканським речитативом-розспівом, стали основою нової музики островів.
 
До 1960 року американська музика заполонила острів, і місцеві антрепренери [[Коксоун Додд]], [[Прінс Бастер]] і [[Дьюк Рейд]] закупили апаратуру і відкрили студії, в яких могли записуватися ямайські виконавці. Таким чином центром звукозапису Ямайки став [[Кінгстон]]. Перші місцеві співаки — [[Лорел Ейткен]], [[Оуен Грей]], [[Джекі Едварде]] і [[Деррік Морган]] — починали з наслідування американських зірок ритм-енд-блюзу, але незабаром знайшли свій власний стиль, що поєднував в собі ритм-енд-блюзової стилізацію для духових, клавішних, електрогітар і контрабасу, аранжовані в розмір 4/4 пісні менто.
 
=== Виникнення ска та тоустингу ===
 
Дивний стрибучий ритм «розсікав» ритм-ендблюзову основу, а в той момент, коли, за музичною логікою, вони повинні були б зливатися, виникала пауза — такий стиль отримав назву «ска» (ska). На Ямайці ска популяризували групи та співаки, що зверталися насамперед до молодіжної аудиторії, — [[The Skatalites]], [[The Soul Vendors]], [[The Ska Kings]], [[The Maytals]], [[The Blue Busters]], [[The Wailers]], [[Стренджер Коул]], [[Ерік Морріс]], [[Джиммі Кліфф]], [[Джастін Хайнз]].
 
До середини 1960-их ска уже остаточно сформувалося як музичний напрям з густою мережею піджанрів — можна простежити паралельну еволюцію ска та американського ритм-енд-блюзу, який до початку 1970-их почав поступово зміщуватися в бік з'єднання з госпелз: і ска, і ритменд-блюз стали помітно м'якші і ліричніші.
 
=== «рок-Стеді» ===
 
[[1966]] рік був відзначений уповільненням і свого роду монотонністю ритмів ска — нова стилістична течія отримала назву «рок-Стеді» (rock stedy). Першими хіт-мейкерами рокстеді були [[Елтон Елліс]], [[Делрой Вілсон]], [[Кен Бут]], [[The Heptones]] і [[The Paragons]]. Віддали належне новому напрямку і англійські групи ритм-енд-блюзу, такі, як [[The Kinks]], [[Hollies]] та [[The Beatles]], — на британському телебаченні навіть з'явилася програма з такою назвою, а об'єднання фірм [[Pickwick Records]] і [[Decca]] заснували серію збірників Rock Steady. У 1968 році з'явився більш темповий різновид рок-Стеді — «[[Поппа-топ]]» (poppa-top), у якому досягли успіху [[The Pioneers]], [[Дезмонд Деккер]], адепти трохи більш жорсткого реґі [[The Slickers]] і [[The Maytals]]. Характерний саунд реґі досягався частково за рахунок зміни ролей інструментів: гітара функціонувала, головним чином, як частина ритм-секції, створюючи акордну «підкладку» базового ритму композиції, а бас-гітара грала мелодійні контрапункти до партії вокалу. Ударні відстежували всі ритмічні збивання і розставляли акценти.
 
=== Вплив растафаріанства ===
 
Величезний вплив на музичну культуру Ямайки, і в тому числі на реґі зробило [[растафаріанство]] — релігійно-філософське вчення, принципів якого дотримувалися дуже багато музикантів острова. Можна, без перебільшення, стверджувати, що до [[1970]] року растафаріанство стало головною рушійною силою реґі. Такі ямайські групи, як The Abyssinians, The Charmers, Burning Spear і The Wailers, використовували в своїй музиці ритуальні ритми і розспіви, а також прямі цитати з Раста і містико-політичних опусів Маркуса Гарві. Таким чином, сплеск реґі у 1970-их роках був безпосередньо пов'язаний з растафаріанством, що відбилося на природі звуку, ритміці, і навіть мові пісень — тексти рясніли африканізмамі і місцевим релігійним сленгом.
 
=== Розвиток реґі з другої половини 1970-их ===
 
У другій половині 1970-их вокальні тріо [[Mighty Diamonds]], [[Black Uhuru]], [[The Itals]] і такі колективи, як [[Sly And Robbie]] і [[The Roots Radics Band]], значно посилили ритм реґі — чіткі мелодійні і ритмічні лінії композицій цих груп отримали потужний імпровізаційний розвиток, що дозволило класифікувати реґі як один з напрямків [[Рок-музика|рок-музики]].
 
Паралельно розвивалася лірична гілка реґі, яку представляли, головним чином, вокальні стилісти [[Шуrap Майнот]], [[Денніс Браун]] і [[Грегорі Айзеке]], що мали репутацію «крунерів» (від crooner — «естрадник», або виконавець романтичних любовних пісень).
 
Незважаючи на те, що найбільше поширення реґі отримало у США, не обійшов цей стиль стороною і [[Європа|Європу]], і перш за все Велику Британію, де елементи реґі включали в свою музику [[Елвіс Костелло]], [[Police]], [[The Specials]], [[The Clash]], [[The Damned]] і навіть [[The Rolling Stones]]. Проникнення реґі практично у всі стилі та напрямки року в значній мірі вплинуло на стилістику популярної музики [[1980-ті|1980-их]] і [[1900-ті|1990-их]] років, а злиття реґі з [[реп]]ом, [[фанк]]ом, [[панк-рок]]ом і [[хардкор]]ом зумовило появу нових стилів і напрямків. На загальну думку, після того як на початку 1970-их [[Ерік Клептон]] включив до свого репертуару, і таким чином популяризував, класику реґі «[[I Shot The Sheriff]]» Боба Марлі, реґі став природним компонентом британського року. Проте синтез реґі і фанку, який в кінці 1980-их вплинули на американські гурти [[Faith No More]], [[Extreme]] і [[Red Hot Chili Peppers]], привів до відродження реґі в новій якості і зумовив сплеск інтересу до класики жанру.
 
== Музичні стилі ==