Сальмонела: відмінності між версіями

При клінічних дослідженнях сальмонелу ізолюють на [[агар Макконлі|агарі Макконлі]], [[агар XLD|агарі XLD]], [[агар XLT|агарі XLT]], [[агар DCA|агарі DCA]] або агарі Оноза (''Önöz''). Оскільки під час викликаних ними кишкових інфекцій їх кількість значно менше кількості бактерій [[нормальна флора|нормальної флори]], первинна ізоляція вимагає використання добірного засобу, тому використання недобірних середовищ (наприклад, [[агар CLED]]) не практикується. Часто зразки (наприклад, стулу), що потрібно аналізувати на наявність сальмонел, містять настільки мало бактерії, що перед висіванням на [[агар]]і їх потрібно «збагачувати», витримуючи зразок в середовищі («бульйоні»), багатому на поживні речовини, таких як [[селенітний бульйон]] або [[соєвий пептоновий бульйон Раппапорта Вассіліадіса]]. Добірні середовища перешкоджають зростанню більшості мікробів нормальної флори, дозволяючи отримати культури із значним числом клітин сальмонели. Після чого клітини сальмонели очищають за допомогою висівання на первинних добірних середовищах. На [[агар крові|агарі крові]] вони формують вологі колонії від 2 до 3 мм в діаметрі (при висівання на 16-20 годин).

 

 

Сальмонела зазвичай не [[анаеробне дихання|зброджує]] [[лактоза|лактозу]], більшість штамів виробляють водневий сульфід, який, в середовищах із залізистому цитраті амонія реагує з утвореннят темної плями усередині колоній.