Історія Китаю: відмінності між версіями

м
→‎Середньовіччя: виправлення посилання на Бо Цзюйі
м (→‎Середньовіччя: виправлення посилання на Бо Цзюйі)
[[Файл:Li Di, Homeward Oxherds in Wind and Rain.jpg|right|thumb|200px|''Повернення додому стада биків в негоду'', художник Лі Ді, XII століття]]
[[Файл:QingmingshangHetu.jpg|thumb|375px|Чжан Цзедуань. «По річці в День поминання померлих» (XII століття).]]
[[220]]-[[265]] роки - — період трьох царств ([[Династія Вей|Вей]], [[У]], [[Династія Шу|Шу]]). Після тимчасового об'єднання в [[317]]-[[589]] роках відбувається поділ на Північний та Південний Китай. В той час як на північ вторгаються чужинські народи і створюють 16 держав з китайським управлінням і цивілізацією, у [[222]]-[[589]] роках на півдні так звані шість династій продовжують китайську традицію. Лян У Ді (правив у [[502]]-[[550]] роках) сприяє [[Махаяна|махаянмахаяна-буддизму]], котрий поширюється в Китаї. Політичне панування належить у [[420]]-[[588]] роках тюрській державі То-ба (династія Вей). З її занепадом набирає сили генерал Ян Цзянь і знову об'єднує всю державу у [[580]]-[[604]] роках як імператор Вень Ді ([[Суй (династія)|династія Суй]]). Слідуючий імператор Ян Ді, що правив до [[618]] року обирає у [[606]] році своїх чиновників за допомогою літературних іспитів (діяли до [[XX]] століття). Імператорський канал з'єднує [[Янцзи]] та [[Хуанхе]]. Військові невдачі від [[ТуркиТюрки|турківтюрків]] та [[Корея|Кореї]] спричиняють повстання і як наслідок, з'являється [[Династія Тан]] ([[618]]-[[907]] роки).
[[Image:Chinese Boddhisattva statue.jpg|thumb|left|Статя Бодхісаттви з вапняка, періоду династії Північна Ци, 570 рік, зроблена на території сучасної провінції Хенань]]
[[Image:Tang horse.jpg|thumb|Кінь з порцеляни періоду династії Тан, бл.близько 700 року]]
 
Після падіння династії Суй, в епоху Тан, Китаю досяг значного розквіту. Саме в цей період Китай став самою могутньою державою світу і представляв основну силу в Східній Азії: створення самостійних військових округів для охорони кордонів; знищення кок-тюрків; просування в Корею. 88 азіатських народів визнають китайську зверхність. Розквіт економіки, [[Араби|арабської]] заморської і китайської торгівлі на суходолі. Населення Сіаню, столиці імперії, перевищувало 1 млн. чоловік, процвітала культура: розвивався класичний живопис, такі мистецтва, як музика, танець і опера, вироблялися чудові керамічні вироби, був відкритий секрет білої напівпрозорої порцеляни. Домінували конфуціанська етика і буддизм, спостерігався прогрес у науці — переважно в астрономії і географії. Вершина китайської лірики — Ван Вей ([[699]]-[[759]] роки), [[Лі Бо]] ([[699]]-[[762]] роки), [[Ду Фу]] ([[712]]-[[770]] роки), [[Бо ЦзюйЦзюйі]] та Хань Юй. Збірка віршів «Тан» охоплює 48  900 віршів і 2200 поетів. [[725]] року - — заснування академії Хань-Лінь для добору вищих чиновників. Розквіт [[Буддизм|буддизму]] впливає на літературу і мистецтво (живопис, скульптура). Паломництво передає імпульси з [[Індія|Індії]].
 
У [[VIII]] столітті - перші невдачі, котрі зумовили занепад світової держави: у [[751]] році поразка біля Таласа від арабів; військові заколоти за участю [[Уйгури|уйгурів]], [[Кидані|китаїв (киданів)]], [[Тангути|тангутів]] і тайських племен. [[790]] року - — завоювання Заходу Китаю Туфанською (Тибетською) державою, яка розпадається в [[IX]] столітті, проте Танську імперію послаблюють переслідування буддистів у [[844]] році. Ближче до кінця [[IX]] століття на територію Китаю почали вторгатися сусідні народи, крім того, постійно спалахували внутрішні повстання. У 907 р. династія припинила існування. У [[907]]-[[960]] роках швидко змінилося ще п'ять династій. У цей неспокійний період китайської історії були введені паперові банкноти і винайдений примітивний друкарський верстат.
 
[[960]]-[[1127]] роки - правління династії Північна [[Династія Сун|Сун]], що відновила імперію шляхом сплати данини киданам (династія Ляо) і державі [[Сі Ся]]. Для контролю командувачів у [[1068]]-[[1085]] роках Шень Цзун розділяє цивільну і військову адміністрацію і створює народну міліцію, але вона не спроможна запобігти політичній катастрофі: [[Чжурчжені|чжурчжені]] завойовують Північний Китай і засновують [[1125]] року державу [[Династія Цзінь|Цзінь]]. [[1127]]-[[1279]] роки - — правління Південної династії Сун, що ледве зберігає свою самостійність за допомогою данини до монгольського вторгнення. Попри політичне безсилля - — другий період культурного та економічного розквіту Китаю: вдосконалення [[Селітра|селітри]], пороху, ракети, книгодрукування, [[Порцеляна|порцеляни]]. Також були досягнення і в культурі. Розквіт [[Проза|прози]] (історичні та географічні праці, енциклопедії); відомі [[Есе|есеїсти]] Оу ЯнОуян Сю та Сяо Тун БоТунбо; створюються академії живопису. Філософія Сун, що догматизує [[Конфуціанство|конфуціанство]] в державну моральність і засновує китайську єдину культуру. Творцем новокитайської мови стає «схоласт» [[Чжу Сі]] ([[1131]]-[[1200]] роки).
 
На початку XIII ст.століття у Китай вдерлося військо [[Чингісхан]]а. До 1223 р. були захоплені всі землі на північ від [[Хуанхе]]. Династія Сун припинила існування у 1279 р., коли Хубілай заволодів усім Китаєм і став імператором. Монгольська династія Юань заснувала столицю держави у Ханбалику, нинішньому Пекіні. Вперше в історії усім Китаєм керували чужоземці, і держава стала частиною великої імперії, що простягалася до Європи і Персії на заході та охоплювала степи й рівнини на півночі. Присутність чужих воїнів на землях Китаю й захоплення монголами придатних для використання земель зрештою, призвели до «повстання червоних пов'язок» у середині XIV ст.
 
Імперія монголів почала валитися після смерті Хубілая у 1297 р., і торгові шляхи знову стали небезпечними. Трохи пізніше монголів вигнали за межі Китаю, а династія Мін запанувала спочатку в Нанкіні, а потім — у Пекіні. У цей час активно розвивалася архітектура, вирощувалися нові сільськогосподарські культури, влада зосередилася при дворі, були відправлені великі морські експедиції на Яву, Шрі-Ланку і навіть до Перської затоки й Африки.
4162

редагування