Дерябін Андрій Федорович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
OlegB (обговорення | внесок) оформлення, стильові правлення, пунктуація |
|||
Рядок 7:
Народився в сім'ї священика в [[пермська губернія|Пермській губернії]]. Початкову освіту отримав в будинку батька, потім навчався в [[Тобольськ]]ій семінарії. Після закінчення подався до [[Петербург]]у, де хотів вступити до медико-хірургічної академії, але [[1778]] року вступив до вищого гірничого училища (нині [[Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут]]). Закінчивши училище з відзнакою отримав місце на [[Нерчинськ]]их гірських заводах. Як гірничий інженер після недовгої роботи на заводі був відісланий за кордон для навчання на англійських, французьких та німецьких заводах. Вивчав геологію Західної Європи, зібрав велику колекцію мінералів та корисних копалин, яку пізніше ([[1801]]) пожертвував в мінералогічний кабінет Гірничого корпусу. [[1798]] року повернувся до Росії, був назначений членом Берг-Колегії, в [[1800]] році в чині берг-гауптмана став керівником експедиції та контори розподілу золота й срібла.
Користуючись великим авторитетом, часто виконував різноманітні доручення, особливо по зброярській справі, брав участь у низці тимчасових комітетів та комісій Міністерства фінансів, Військового та Морського відомств. [[1801]] року, зі скасування канцелярії головного Правління заводів, рудники та гірничі заводи були ввірені особливому начальству під наглядом Берг-колегії. Таким чином Дерябін стає головним начальником Гороблагодатських та [[Перм]]ських заводів, а потім керівником Дедюхинського соляного промислу. При ньому були відкриті нові рудники, знайдені нові родовища залізних руд, збудований Верхньобарангинський чавуноливарний завод. [[1804]] року був створений комітет для вивчення стану розвитку гірничовидобувної промисловості, активним членом якої був Дерябін. Разом з [[ярцов Аникита Сергійович|Аниккитою Ярцовим]] участь в розробці проекту «Горного положения», затвердженого в [[1806]] році.
Після закінчення реформ Дерябін отримує пост керівника Гороблагодатських, Камських та Богословських рудників та заводів, тобто майже всіх заводів [[уральські гори|Уралу]]. При ньому заводи почали укомплектовуватись новітніми технологіями, перебудовані й удосконалені машини, підвищувались кваліфікації робітників. Він збудував при [[Іжевськ]]ому заводі [[вятська губернія|Вятської губернії]] зброярську фабрику, передану пізніше до військового відомства. [[1810]] року Дерябін повертається до [[Петербург]]а, [[1811]] року стає першим директором Департаменту гірничих та соляних справ. Йому також підпорядковувався Гірничий корпус (колишнє гірниче училище). [[1814]] року за його проектом в [[Сибір]] була відіслана геогностична експедиція для дослідження та опису гір та пошуків корисних копалин. В [[1817]] році через погіршення здоров'я, Дерябін уходить у відставку, керує фабриками графа [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|Румянцева]] у [[гомель|Гомелі]].
| |||