Юси: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
P.Y. (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
Зображення=[[Image:Cyrillic letter Little Yus.png]]<br />[[Image:Cyrillic letter Big Yus.png]]<br />[[Image:Cyrillic letter Iotified Little Yus.png]]<br />[[Image:Cyrillic letter Iotified Big Yus.png]]
}}
'''Юси''', назва літер первісних [[глаголиця|глаголиці]] й [[кирилиця|кирилиці]], де юси позначали носові [[голосний звук|голосні]]. Певної етимології цієї назви не встановлено. Літер цих було дві. У кирилиці це були '''Ѫ''', ''юс великий'', і '''Ѧ''', ''юс малий''; вони мали варіанти, відповідно '''Ѭ''' і '''Ѩ''', що звичайно розглядаються як йотовані '''Ѫ''' і '''Ѧ'''; менш імовірна гіпотеза Трубецкого та ін., що '''Ѭ''' означало носовий [ö], a '''Ѩ''' — носовий [а] (Васільєв та ін.). Щодо основного звукового характеру звуків, позначуваних цими літерами, то для юса великого переконливо приймається голосний типу носового [о], а для юса малого — типу носового [е]. Носовий резонанс цих голосних у протоукр. говірках був утрачений найпізніше в середині Х ст., при чому носовий [о] змінився на [у], а носовий [е] — на [а] з пом'якшенням попереднього [[приголосний звук|приголосного]] у південних [[говір|говірках]], а в більшості північних говірок — на [а] з пом'якшенням попереднього приголосного під наголосом, але на [е] без пом'якшення попереднього приголосного в ненаголошених складах (''дуб'' з ''дѫбъ'', півд. ''дес'''я'''ть'', ''дес'''я'''тий'', півн. ''дес'''е'''ть'', ''дес'''я'''тий'' з ''десѧть, десѧтыи''). Оскільки в час запровадження письма на теренах України мова вже не мала носових голосних, юси в давніх пам'ятках уживано хаотично: ''юс великий'' усуміш з ''у'', а ''юс малий'' усуміш з ''я''. Вживання ''юса великого'' припинилося від середини ХІІІ ст.; під т. зв. другим півд.-слов. впливом його відновлено в ХV — XVI ст., але з вимовою таки [у], як суто графічний варіант, і не надовго. Щодо ''юса малого'', то він утримався на письмі аж до запровадження [[гражданський шрифт|гражданки]] завдяки тому, що було встановлено правило писати ''я'' (точніше, йотоване а, ІА) на початку складу, а ''юс малий'' після приголосного, незалежненезалежно від того, чи первісно в слові був носовий голосний чи ''’а'' (''десѧть'', ''землѧ'', але ''якъ, языкъ, моя''). Сучасну кириличну літеру [[я]], що стала використовуватись у гражданському шрифті замість цих двох літер, трактують і як графічний різновид йотованого а, і як похідну від курсивного варіанту малого юса.
 
==Юси в інших мовах==
У [[болгарська мова|болгарській мові]] великий юс («голям юс», «голяма носовка», «широко ъ») існував до реформи 1946 року, хоча голосний до цього часу вже давно перестав бути носовим. До 1910-х років також використовувалась і його йотований варіант — '''Ѭ''', причому, над його і-подібною лівою частиною часто ставили таку ж крапку, як над літерою [[і]].
 
==Польські носові голосні==
У [[польска мова|польській мові]] носові голосні ę та ą звучать так само, як звучали малий і великий юси відповідно, але [[фонема|фонеми]], що позначаються ними, не походять від фонем, представлених юсами, а розвинулись окремо.
 
==Числове значення==
Здебільшого вважається, що юси числового значення ні в кириллці, ні в глаголиці не мають, хоча малий юс інколи використовувався для позначення числа 900 &mdash; з тієї причини, що він дещо схожий на архаїчну (відсутню в класичному [[грецький алфавіт|грецькому алфавіті]]) давньогрецьку букву [[сампі]] (Ϡ), котра мала те ж числове значення.
 
==Юси в [[Unicode]]==