Буран (орбітальний корабель): відмінності між версіями

'''«Буран»'''  — перший радянський орбітальний корабель багаторазового використання. Він був призначений для вирішення ряду оборонних завдань, виведення на орбіту навколо Землі різних космічних об'єктів і їхнього обслуговування, доставки модулів і персоналу для збірки на орбіті великогабаритних споруд і міжпланетних комплексів, повернення на Землю несправних супутників або тих, що виробили свій ресурс. Крім того, "«Буран"» пристосований для освоєння устаткування і технологій космічного виробництва і доставки продукції на Землю, виконання інших вантажопасажирських перевезень за маршрутом "«Земля-космос-Земля"».

До [[1984]] року був готовий перший повномасштабний корабель «Буран». Корабель був побудований за схемою літака типу «безхвістка» з низько розташованим, трикутним крилом змінної стріловидності, мав аеродинамічні органи управління, що працюють при посадці після повернення в щільні шари атмосфери, — кермо напряму і елерони. Він був здатний здійснювати керований спуск в атмосфері з бічним маневром до 2000 кілометрів.

Дуже важливою особливістю «Бурану» був його могутнійнадійний тепловий захист, що забезпечує нормальні теплові умови для конструкції корабля при проходженні щільних шарів атмосфери під час посадки. Теплозахисне покриття складалося з 38 тисяч плиток, виготовлених з високою точністю із спеціальних матеріалів (кварцове волокно, високотемпературні органічні волокна, частково матеріал на основі вуглецю) за програмами, що враховують місце установки кожної плитки на корпусі.

Запуск «Бурану» здійснювався за допомогою ракети-носія [[Енергія (ракета-носій)|«Енергія»]], до центрального блоку якої орбітальний корабель кріпився пірозамками.

Перший політ "«Бурану"» був намічений на [[29 жовтня]] [[1988]] року, але з технічних причин за 51 секунду до старту був відмінений. Наступний старт був призначений на [[15 листопада]] [[1988]] року.

Завданням першого польоту були продовження льотного відпрацювання ракети-носія "[[Енергія" (ракета-носій)|«Енергія»]] і перевірка функціонування конструкції і бортових систем орбітального корабля "«Буран"» на найнапруженіших ділянках польоту  — виведення і спуск з орбіти  — з мінімальною тривалістю орбітальної ділянки. З міркувань безпеки перший випробувальний політ був визначений як безпілотний.

[[15 листопада]] [[1988]] року, незважаючи на штормове попередження, старт пройшов успішно. Політ продовжувався 205 хвилин, протягом яких "«Буран"» пройшов майже 8000 км у верхніх шарах атмосфери. Після двох витків на орбіті корабель зробив посадку в автоматичному режимі на спеціальну посадкову смугу завдовжки близько 5 кілометрів і шириною 80 метрів, створену в районі космодрому [[Байконур]]. Програма польоту була повністю виконана.

У 1990—1992 роках планувався запуск ще однієї ракети "«Енергія"» з другим орбітальним кораблем "«Буран"». Через скорочення фінансування в ці роки запуск здійснити так і не вдалося. У 1990 році роботи за програмою "«Енергія"» — - "«Буран"» були припинені, а в [[1993]] році програма остаточно закрита.

Всього за програмою "«Енергія"» — – "«Буран"» було побудовано три льотні кораблі, закладені ще два, і створено дев'ять технологічних макетів в різній комплектації для проведення різних випробувань.

Корабель "«Буран"», що літав, був законсервований і залишений в монтажно-дослідному корпусі на космодромі [[Байконур]]. У [[2002]] році корабель був повністю знищений дахом корпусу, що звалився на нього.

Другий корабель, який мав зробити другий політ в автоматичному режимі із стиковкою з пілотованою станцією "«Мир"», залишився на Байконурі[[Байконур]]і. У квітні [[2007]] року він був встановлений в експозиції музею космодрому [[Байконур]].

Третій корабель, ступінь готовності якого на момент припинення робіт складав 30-50 %, до [[2004]] року знаходився в цехах Тушинського машинобудівного заводу. У жовтні 2004 року він був перевезений на причал Хімкинського водосховища для тимчасового зберігання.

[[БТС-002 ОК-ГЛИ|Один з макетів]] "«Бурану"» в [[1995]] році НВО "«Молнія"» продало АТ "«Космос-Земля"», яке встановило його в Центральному парку культури і відпочинку їм. Горького в Москві, де він використовувався як атракціон до 1999 року. У 2000 році цей макет побував як атракціон на Олімпіаді в [[Сідней|Сіднеї]] і у результаті опинився в [[Бахрейн]]і. У 2008 році макет був придбаний Технічним музеєм міста [[Шпайєр]]а, розташованого в німецькій землі [[Рейнланд-Пфальц]]. Він прибув туди в квітні [[2008]] року.