Відмінності між версіями «Нантський едикт»

м
r2.7.2+) (робот змінив: eu:Nantesko Ediktua; косметичні зміни
м (r2.7.1) (робот додав: nn:Ediktet i Nantes)
м (r2.7.2+) (робот змінив: eu:Nantesko Ediktua; косметичні зміни)
[[FileФайл:Edit de Nantes Avril 1598.jpg||thumb|right|Нантський едикт, квітень 1598 року]]
 
 
 
 
[[FileФайл:Huguenot cross.svg||thumb|right|Хрест французьких протестантів]]
 
= Історичний контекст =
Нантський едикт поклав кінець релігійним вiйнам, що роздирали [[Франція|Францію]] протягом 40 років. Але, вже в минулому, були спроби прийняти законодавчий текст такого типу.15 січня 1562 року, [[Карл IX (король Франції)|Карл ІХ]] підписав Сент-Жерменський едикт (Cічневий едикт), що дозволяв свободу культу протестантизму в передмістях. В 1570 році була підписана Сент-Жерменська угода, яка гарантувала протестантам свободу совісті, свободу культу, а також передавало під контроль протестантських ватажків чотири міста, а саме [[Ла-Рошель]], [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]], Шаріте-сюр-Луар, [[Монтобан]].
Але, різниця між різними едиктами і Нантським eдиктом полягає в тому, що Нантський eдикт не лишився мертвою буквою, а був впровадженний в життя і виконувався, завдяки авторитету короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], що сам був протестантом в минулому.
 
 
[[FileФайл:Henri-Pourbus.jpg||thumb|right|Генріх IV, король Франції]]
 
 
[[FileФайл:Château de Nantes 12.jpg||thumb|right|Нантський замок, резиденція герцогів Бретані]]
 
= Розробка Едикту =
З 7 березня по 3 квітня 1598 [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]], король Франції та Наварри, в недавньому минулому лідер протестантської партії, намагається взяти контроль над вороже настроєною до нього провінцією [[Бретань (герцогство)|Бретань]]. Столиця Франції тимчасово розташованa в місті [[Анже]], де і відбулася розробка Едикту. Після нищівної поразки іспанської арміі коло міста [[Ам'єн]], позиції [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] значно зміцнилися : майже вся країна перейшлa на сторону короля, завдяки воєнним успіхам його війска, переходу [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] в католицизм, а також загальному прагненню до злагоди в країні.В [[Анже]], [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] демонструє ультра-католицькому населенню, всю щирість свого переходу в католицизм : отримує благословіння [[єпископ|єпископа]], ходить на службу в [[Собор святих Петра і Павла (Нант)|Собор святих Петра і Павла]] виконує традиційні католицькі королівські обряди (миє ноги 12 бідним, дотиркається до хворих з метою ісціління).
Королівська армія займає позиціі вздовж кордону з провінцією Бретань, демонструючи готовність до воєнних дій в останній провінції, на яку не розповсюджується влада нового короля. Тим часом, деякі бретoнські фортеці, з криками "Хай живе наш король!" переходять на сторону короля.Позиції герцога Меркера, губернатора провінції, значно ослабилися масовою підтримкою населення королю. Герцог, під час зустрічі з [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом IV]] 28 березня, кидається йому в ноги, присягає в вірності і здає Бретань королівскій владі. Французький король [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] урочисто заходить в [[Нант]], столицю Бретані, 12 квітня 1598 року. Королівська рада завершує редагування Нантського eдикту.
Як пізніше писав [[Максимільян де Бетюн Сюллі|Сюллі]], прем'єр-міністр [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], король прагнув якнайшвидше покласти край громадянскій війні, що виснажувала, як католиків, так і протестантів. З цією метою була підписана мирна угода з [[Іспанія|Іспанією]], заклятим ворогом [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], 2 травня 1598 року. Шлях до підпису Нантського eдикту був відкритий.
 
= Едикт "умиротворення і терпимості" =
Тексти, що склали Нантський Едикт були підписані з 3 по 30 квітня 1598 року.Раніше історики вважали, що Едикт був оголошений з замку бретонських герцогів в Нанті, але насправді, ця історична подія відбулася в маленькому будиночку розташованому коло замку. Цей будинок не зберігся : він був зруйнований під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
Нантський eдикт не був ні в якому разі "милостивим указом", прийнятим могутнім королем для своїх підданих, а навпаки, дипломатичною компромісною угодою, в якій кожна з сторін виборювала кожен пункт на користь свого власного табору. Нантський Едикт гарантує свободу совісті на території всього Французького королівства, він дозволяє свободу культу в населенних пунктах, в яких до 1597 року існували протестантські спільноти, а також в 3500 замках протестантського дворянства і в містах місцевого самоуправління.В деяких містах ([[Бордо]], [[Гренобль]], [[Кастр]]) були впроваджені суди, що складалися на половину з католиків, на половину з протестантів для гарантії справедливого суду над протестантами. В інших містах ([[Париж]], [[Руан]], [[Діжон]], [[Тулуза]], [[Ліон]] тощо), протестантський культ був заборонений, а в Сомюрі, Седані, Ла-Pошелі, [[Монпельє]], Монтобані був заборонений католицький культ.
Оголошення eдикту викликало різні реакції. Радість, задоволення, але й обурення. Католицькі міста [[Париж]], [[Ренн]], [[Руан]] затвердили Нантський eдикт тільки через десять років і те, після загроз [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], а великий протестантський поет, соратник і особистий друг короля Агриппа д'Обіні назвав eдикт "жахливим указом".
 
= Нантський едикт в Європі 17го століття =
 
Вперше в Західній Європі, релігійне протистояння було припинено не шляхом заборони і переслідувань (католицизму в Англії, протестантизму в Іспаніі і Італії), а шляхом легалізаціі міноритарної релігії і затвердження державою ії прихильників у всіх громадянських правах.
 
== Терпимість ==
 
Нантський едикт заклав основи терпимості як принцип управління суспільством. Але насправді, слово "терпимість" не існує в тексті едикту, на нього немає жодного натяку.В французькій мові 17го століття, слово "терпимість" (la tolérence) має негативний відтінок. і "терпіти" є синонімом слова "страждати", "витримувати муки". Зміст який ми вкладаємо сьогодні в слово "терпимість", а саме, допускати, що релігійні переконання наших опонентів мають таке саме право на існування як і наші власні, був абсолютно чужим філософії 16го століття. В 16му столітті, кожна людина впевнена, що саме ії віра є єдино правильною, таким чином інший помиляється і прирікає себе на пекло в день страшного суду. Врятувати єретика від його єресі, навіть силою, є святим обовязком кожного віруючого.Католики вважають, що едикт є тимчасовим компромісом, необхідним на шляху майбутнього знищення протестантської релігіі. Протестанти розцінюють едикт як поступку католицькій більшості і розраховуюють на майбутню підтримку Англії і подальше послаблення Іспанії.
 
== Перелом в європейській ментальності ==
Насправді, Нантський едикт знаменує собою остаточний відхід від середньовічних догм, коли влада короля і божа влада були синонімами. Нантський едикт різко розміжував, з одної сторони, релігійні переконання, які покидають громадський простір і стають особистою справою кожного і закон короля, якому підкоряються всі, без вийнятку. Цікаво, що сучасники Нанського едикту називали його едиктом умиротворення.
 
= Скасування Нантського едикту =
 
[[FileФайл:Louis XIII Richelieu devant La Rochelle.jpg||thumb|right|Людовік ХІІІ і герцог Рішельє, прем'єр міністр короля, під час осади Ла Рошелі, останнього оплоту протестантів]]
== Скасування оборонних гарантій eдикту (1629 рік) ==
Всі воєнні гарантії що eдикт надавав протестантам, а саме, право утримувати фортеці, оборонні замки були скасовані королем [[Людовик XIII (король Франції)|Людовіком ХІІІ]], Алеським едиктом в 1629 році. Син Генріха IV, Людовік ХІІІ захоплює протестантську фортецю міста Ларошель, забороняє політичні протестантські збори та партіі, але дозволяє протестантський культ на всій територіі Франції, крім Парижу.
 
== Політика конверсій (1660-1685) ==
Людовік XIV починає активну політику конверсій, добровільних але часто насильственних. Король насаджує абсолютизм і вважає, що Франція повинна слідувати принципу : один народ, один король, одна віра.
Місіонери намагаються переконати протестантів змінити віру, поліція примушує кожну протестантську родину брати на утримання жандарма.
 
== Остаточне скасування Нантського Едикту (1685 рік) ==
Нантський едикт був скасований у [[1685]] [[Едикт Фонтенбло|Едиктом Фонтенбло]], який заборонив протестантизм у Франції.
Після смерті Людовіка XIV, протестантизм був заборонений, але французькі королі не продемонстрували непремиримості Людовіка в цьому питанні і значні протестантські спільноти змогли вижити.
В 1787 році, Людовік ХVI підписав Версальский Едикт, який забороняв всі переслідування проти протестантів.
Тільки Французькa революція 1789 року дозволила повну і остаточну політичну, релігійну і особисту реабілітацію французьких протестантів.
= Література і посилання =
[[Категорія:Середньовічна Франція]]
* Laurent Theis et Roger Zuber (dir.), La Révocation de l’édit de Nantes et le protestantisme français en 1685 : Actes de colloque de Paris (15-19 octobre 1985), Paris, SHPF, 1986
 
* Jean-Robert Armogathe, L’Église catholique et la révocation de l’édit de Nantes, Paris, O.E.I.L. Histoire, 1985
=Література і посилання=
* JanineBernard GarrissonCottret, 1598, L’Édit de Nantes, Paris, FayardPerrin, 1998, 320 p. 1997
* Laurent Theis et Roger Zuber (dir.), La Révocation de l’édit de Nantes et le protestantisme français en 1685 : Actes de colloque de Paris (15-19 octobre 1985), Paris, SHPF, 1986
* Pierre Joxe, L’Édit de Nantes, une histoire pour aujourd’hui, Hachette Littératures, 1998
* Jean-Robert Armogathe, L’Église catholique et la révocation de l’édit de Nantes, Paris, O.E.I.L. Histoire, 1985
* BernardJanine Cottret, 1598Garrisson, L’Édit de Nantes, Paris, PerrinFayard, 19971998, 320 p.
* Pierre Joxe, L’Édit de Nantes, une histoire pour aujourd’hui, Hachette Littératures, 1998
* Janine Garrisson, L’Édit de Nantes, Paris, Fayard, 1998, 320 p.
* Janine Garrisson, L’Édit de Nantes et sa révocation : Histoire d’une intolérance, Paris, éd. du Seuil, 1985, 309 p.
* Simone Bertière, Les reines de France : les années sanglantes, Paris, LGF, 1997, 506 p.
* {{fr}} [http://www.histoirepassion.eu/spip.php?article733 Le ''brouillon'' de l’Édit] : le cahier de doléances des Protestants assemblés à La Rochelle en octobre 1597 - Texte intégral
* {{fr}} [http://www.ina.fr/archivespourtous/index.php?vue=notice&from=fulltext&full=protestantisme+%E9dit+de+nantes+apostrophes&num_notice=1&total_notices=1 Émission « Apostrophes » du 20 septembre 1985, à l’approche du tricentenaire de la révocation de l’édit de Nantes, sur le site de l’{{abréviation discrète|INA|Institut national de l'audiovisuel}} (en intégralité).]
 
[[Категорія:Середньовічна Франція]]
[[Категорія:Історія Франції]]
 
[[es:Edicto de Nantes]]
[[et:Nantes'i edikt]]
[[eu:NantesekoNantesko Ediktua]]
[[fi:Nantesin edikti]]
[[fr:Édit de Nantes]]
711 076

редагувань