Давньогрецька філософія: відмінності між версіями

У 5 столітті до н. е. філософська думка Греції концентрувалася в [[Афіна|Афінах]], які стали після [[греко-перські війни|греко-перських]] воєн економічним, політичним та культурним центром всієї [[Еллада|Еллади]]. В цей час розвиток [[демократія|демократичних]] установ зумовив необхідність підготовки освічених людей, що володіють технікою політичного і судового [[красномовство|красномовства]], обізнаних у питаннях політичного життя. З'явилися вчителі таких знань, яких називали софістами. [[Софісти]] популяризували філософію, просунули вперед [[риторика|риторику]] ([[Горгій]]), [[граматика|граматику]] і [[стилістика|стилістику]] ([[Продік]]), міркували про [[моральн]]і законах і політичних установах ([[Гіппій]], [[Фрасімах]] та інші) Філософський напрям, що іменується софістичним, характеризувався [[еклектизм]]ом і [[скептицизм]]ом. Це було пов'язано з тим, що попередні течії грецької філософії, вводячи початокпершооснову сущого, в якомуякій реалізується єдність космосу, приводили до думки про те, що чуттєвийреальний світ зовсім не володієтакий, яким людина його бачить справжньоюі дійсністювідчуває. ПочаткиПершоджерела ранніх грецьких філософів не давали можливості [[пізнання]] [[реальність|реальності]]. Пізнання мінливого світу явищ дає тільки думку. Софісти, які розглядали саме чуттєвий світ у його явищахпроявах, повинні були прийти до висновку про [[відносність]] понять людини про [[природа|природу]]. Мірою всіх речей стає [[людина]], її сприйняття і оцінка, як учив [[Протагор]] (5 століття до н. е.). Це призвело до скептичного ставлення до людського знання взагалі та до спроб еклектичного комбінування стародавніх космологічних систем.