Давньогрецька філософія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 15:
== Досократики ==
Перші школи старогрецької філософії відомі під назвою [[натурфілософія|натурфілсофських]], оскільки в основі їхнього вчення лежали міркування про те, як влаштваний світ.
Ці школи були вільними об'єднаннями, в яких навколо мудреця-вчителя збиралися однодумці та учні з вільних громадан полісів. Пошуки істини часто приймали форму філософських диспутів.
Першою з натурфілософських шкіл була [[Мілетська школа]] (6 століття до н. е.), заснована [[Фалес]]ом. Для мілетської школи характерне уявлення про те, що всі речі повинні походити з єдиного речового начала, яке вони називали стихією. Ця первісна стихія втілює в собі основну рису світу речей — його безперервне становлення. Первісною стихією Фалес вважав [[вода|воду]]. Його послідовник [[Анаксимандр]] брав як основу всього сущого ([[архе]]) хаотичне «безмежне» ([[апейрон]]), що рухається одвічно й укладає в собі протилежні начала, з яких складаються світи. [[Анаксимен]] вважав, що ця безмежна і невизначена стихію є [[повітря]]м: всі речі утворюються з нього шляхом згущення і розрідження; воно оживляє все своїм диханням як [[душа]]. До натурфілософського напрямку належала низка філософів 5 століття ([[Гіппон (філософ)|Гіппон]], [[Ідей]], [[Діоген Аполлонійський]]). Іншою ранньою школою давньогрецької філософії був [[піфагореїзм]] (заснований [[Піфагор]]ом у 6 столітті до н. е.). Коли мудреці з мілетської школи шукали речове, матеріальне першоджерело світу, піфагорійці на перший план ставили закон, [[логос]], започаткувавши [[ідеалізм|ідеалістичний]] напрям у філософії. Першооснову цього закону вони бачили в [[натуральне число|натуральних числах]]. Спочатку речі ототожнювалися з числами, пізніше числа осмислювалися як [[принцип]]и і причини речей. Число є основою будь-якої міри, гармонії і пропорційності. У ньому здійснюється [[синтез]] єдності і множини. Поряд із безмежним піфагорійці приймали межу, а [[Всесвіт]] розглядалася як гармонійне поєднання протилежних начал через число. Послідовники Піфагора — [[Філолай]], [[Архит]], [[Лісій]], [[Евріт (філософ)|Евріт]] та інші філософи 5-4 століття розвинули своєрідну систему музично-математично-астрономічної космології, яка, розвиваючись впродовж двох століть існування піфагорейської школи, була потім багато в чому успадкована [[платонівська академія|платонівською Академією]].
| |||