Відмінності між версіями «Ядерний вибух»

Жодних змін в розмірі ,  14 років тому
м
Завдання 20.
м
м (Завдання 20.)
Атомний вибух — миттєве виділення (в порівняно невеликому об'ємі) внаслідок ядерних реакцій величезної кількості енергії. А. в. супроводиться звуком, що нагадує грозовий розряд. Сила А. в. залежить від кількості енергії, виділеної в результаті ядерної реакції, і може становити 109—1012 ккал і більше. В момент вибуху, внаслідок надзвичайно високої т-ри (300 000°), утворюється сліпучо-яскрава вогняна зона (бл. 15—150 м), яка складається з розжарених пари і газів.
 
Від діяння ударної хвилі А. в. на споруди, будівлі, техніку тощо вони руйнуються або механічно пошкоджуються і внаслідок сильного нагріву світловим випромінюванням вигоряють або обвуглюються; проникаюча радіація виявляється в потемнінні скла оптичних приладів і засвічуванні світлочутливих фотоматеріалів. А. в. у населеному пункті (особливо у великому) характеризується не тільки великими руйнуваннями, але й масовими пожежами, що виникають і від безпосереднього світлового випромінювання, і від руйнування діючої електросітки, газопроводу. Діяння ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації А. в. зумовлює комбіноване уражання людей — травми і контузії, опіки, променеву хворобу. Променеве захворювання можливе протягом тривалого часу і після вибуху, внаслідок впливу радіоактивних випромінювань зараженої місцевості. Таке уражання викликається як зовнішнім опромінюванням, так і внутрішнім — при потраплянні радіоактивних продуктів вибуху в організм з зараженими харчовими продуктами, водою, повітрям. Залежно від характеру об'єкта можуть бути здійснені повітряний, наземний (надводний) і підземний (підводний) А. в. Повітряний А. в. супроводиться яскравим, сліпучим спалахом; світна зона (у формі кулі) не торкається поверхні землі (води). Внаслідок великого розрідження вогняна куля з великою швидкістю підноситься вгору на вис. 5—20 км, піднімаючи за собою пил з поверхні землі. Охолоджуючись, вогняна куля перетворюється в клубчасту димову хмару (мал. а). При наземному А. в. світна зона у вигляді півсфери стикається з поверхнею землі або повисає в повітрі на невеликій висоті. Нижня частина світної зони одразу ж закривається клубами куряви, що підіймається з поверхні землі (мал. б). В зоні стикання світної зони з землею поверхневий шар грунтуґрунту оплавляється, змішується з радіоактивними продуктами А. в. і випадає на землю курявою, створюючи сильне радіоактивне зараження місцевості в районі вибуху і по шляху переміщення хмари. При підземному А. в. світлове випромінювання (світна зона) майже повністю поглинається грунтомґрунтом, в якому утворюється велика воронка. З частинок грунтуґрунту і продуктів вибуху створюється радіоактивна хмара темного забарвлення. При підводному А. в у воді утворюється вогняна куля, розмірами і тривалістю свічення набагато менша, ніж при А. в. у повітрі, бо енергія випромінювання йде на випаровування води. Велика кількість викинутої А. в. води створює стовп водяних бризок заввишки 2—3 км (мал. в), з якого утворюється кулясто-купчаста хмара дрібних краплин, що випадають у вигляді радіоактивного дощу. Для уражання повітряних цілей застосовуються А. в. у стратосфері.
 
 
16 770

редагувань