Відмінності між версіями «Целакантоподібні»

м
Завдання 20.
м (Завдання 20.)
Забарвлення ''L. сhalumnae'' синювато-сіре з великими сіро-білими відмітинами, розсипаними по тілу, голові, та м’язистим основам плавців. Малюнок, що його формують ці білі відмітини, є індивідуальним для кожної окремої риби, і це використовується для ідентифікації при підводних спостереженнях. Світлі плями на тілі представляють сидячих [[оболонники|оболонників]], що оселяються на стінах [[печера|печер]], де звичайно збираються целаканти; також такі оболочники є характерним елементом ландшафту, де целаканти пересуваються. Таким чином, даний тип забарвлення забезпечує добре маскування у відповідному [[біотоп|біотопі]]. Вмираючий коморський целакант замість синюватого кольору набуває коричневого; в той же час індонезійські целаканти забарвлені в коричневий колір на протязі всього життя, з помітним золотистим блиском на світлих відмітинах.
 
У обох видів (коморського та індонезійського целакантів) самкисамиці виростають в середньому до 190 сантиметрів, самці — до 150, і важать 50—90 [[кілограм|кілограмів]]; народжуються целаканти 35—38 сантиметрів завдовжки.
 
==Поширення==
==Розмноження==
 
До [[1975]] року коморський целакант вважався яйцекладучим (овіпорозним — див. статтю "[[Розмноження риб]]"), позаяк в організмі 163-сантиметрової самки, виловленої біля острову Анжуан в [[1972]] році, було знайдено 19 [[яйце|яєць]], що формою та розміром нагадували [[апельсин]]. Але пізніше інша самка, довжиною 160 сантиметрів, що була виловлена біля Анжуану в [[1962]] році, і перебувала в експозиції Американського Музею Природної Історії (American Museum of Natural History, AMNH) була вскрита в 1975 році. Співробітники музею провели це вскриття для взяття проб тканин внутрішніх органів, і виявили при цьому в яйцеводах самкисамиці п’ять добре розвинутих ембріонів довжиною 30-33 сантиметри, кожний з великим жовтковим міхуром. Це відкриття свідчить, що целаканти є живорідними, тобто розмножуються вівіпорозом (див статтю "[[Розмноження риб]]").
 
Пізніше дослідники Джон Вурмс та Джим Антц докладно вивчили ембріонів та яйцеводи, і показали, що сильно васкуляризована поверхня жовткового міхура знаходиться в дуже тісному контакті з так само сильно васкуляризованою поверхнею яйцеводу, формуючи [[плацента|плацентоподібну]] структуру. Таким чином, виглядає вірогідним, що на додаток до жовтка з яйця ембріони також харчуються і завдяки дифузії поживних речовин з [[кров|крові]] матері.
[[Image:Coelacanth specimen NHM.jpg|thumb|350px|left|Коморський целакант в музеї природної історії, [[Лондон]]]]
 
Третій можливий шлях живлення був досліджений після вилову та вскриття ще кількох самок коморського целаканту. Одна зних, довжиною 168 см, мала 59 яєць розміром з куряче, інша мала 65 яєць, а ще три — 62, 56 та 66. Всі ці самкисамиці мали яєць більше, ніж їхні яйцеводи могли б вигодувати ембріонів. В той час, як 5 ембріонів з самки, що експонувалась в AMNH, мали великий жовтковий міхур, 26 ембріонів з самки, впійманої біля узбережжя Мозамбіку, були близькі до народження, і мали лише шрам на животі в тому місці, де раніше був жовтковий міхур. Всі знайдені ембріони мали добре розвинуті [[травна система риб|травну систему]] та [[зуби]]. Таким чином, виглядає можливим, що додаткове харчування ембріонів відбувається за рахунок залишків надлишкових яєць. Окрім всього, відомо, що у деяких видів [[акули|акул]] ембріони харчуються [[яйця]]ми та іншими [[ембріон]]ами, і врешті-решт народжується лише один великий хижак. Можливо, що така [[оофагія]] відбувається і у целакантів.
 
Подальші дослідження вищезазначених ненароджених ембріонів викрили надзвичайно широкі мембрани, що покривають [[жабри]], і містять числені клітини, пристосовані до абсорбції внутрішньоутробного молока ([[гістотрофи]]), що секретується стінками [[яйцевід|яйцеводу]]. Цей тип передачі [[поживні речовини|поживних речовин]] відомий і у деяких інших риб. Нарешті, [[каротин|каротиноїдні]] пігменти в жовтку також залучені до транспорту [[кисень|кисню]].
Хоча для роз’яснення всіх питань в сфері розмноження потрібні додаткові дослідження, вже можна сказати, що целаканти — це риби з дуже розвиненою та складною [[репродуктивна система|репродуктивною системою]]. Це, одначе, не стало для вчених сюрпризом, з огляду на те, що юрський целакант ''Holophagus gulo'' був, вірогідно, живородящим, а целакант з [[Кам'яновугільний період|Кам’яновугільного періоду]] ''Rhabdoderma exiguum'', хоч і розмножувався [[Розмноження риб#Форми розмноження|овіпорозом]], але мав яйця великого розміру та складної структури.
 
Згідно до непрямих відомостей, [[вагітність]] целакантів дуже довга (близько 13 місяців), самкисамиці стають статево зрілими у віці більше ніж 20 років (як у деяких [[осетрові|осетрових]]), і після досягнення статевої зрілості розмножуються один раз на кілька років. Досі невідомо, як відбувається внутрішнє запліднення, і де живуть молоді риби кілька років після народження. При зануреннях жодної молодої риби не спостерігали біля берегів або в печерах, і тільки дві були знайдені вільно плаваючими в товщі води.
 
==Охорона==
16 770

редагувань