Слов'янська міфологія: відмінності між версіями

[[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]] вважав, що „язичницький” означає національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу). [[Митрополит Іларіон]] висловлює іншу думку: за своєю етимологією воно означало саме „чужу віру”, тобто те, що у греків та римлян означало „варвар”. Словники староукраїнської мови 17 ст. фіксують значення слова „язик” як „народ”. А за етимологічним словником української мови слово „язичництво” – це „віра племені людей, пов’язаних спільним звичаєм і походженням”. Отже, в слові „язичництво” немає нічого образливого.

 

 

Важливо додати також, що наші прадіди не поділяли своє ставлення до цілісного світу на [[релігія|релігію]], [[філосифія|філософію]] чи будь-яку [[наука|науку]] тощо. Вони не розділяли знання, почуття і віру, але могли поставитися до будь-якого явища природи як до живого, з котрим можна розмовляти на „Ти”. Для стародавніх слов’ян, як і для багатьох інших племен і народів, полiтеїзм це – важливе значення мало відтворення безпосереднього зв’язку сучасних і майбутніх поколінь з предками, [[Душа|духами]], [[Боги|Богами]] і Природою.