Розорення Києва (1482): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Alex K (обговорення | внесок) м перейменував «Розорення Києва татарами (1482)» на «Розорення Києва (1482)» |
Alex K (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Otheruses|Битва за Київ}}
'''Розо́рення Ки́єва тата́рами''' сталося 1 вересня 1482 року. ▼
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Розорення Києва
|partof=
|image=
|caption=
|date= [[1482]]
|place=[[Київ]], [[Україна]]
|territory=
|result=Перемога кримських татар
|combatant1=[[Велике князівство Литовське]]
|combatant2=[[Кримське ханство]]
|commander1=
|commander2=[[Менґлі I Ґерай]]
|strength1=
|strength2=
|casualties1=
|casualties2=
|notes=
}}
Наприкінці серпня 1482 р. кримський хан [[Менґлі I Ґерай|Менґлі-Ґірей]] за проханням послів московського великого князя Івана ІІІ вирушив походом на Київ. Збереглося кілька літописних оповідей про цю подію, завдяки яким можна відтворити її в деталях. Напад на Київ стався 1 вересня, на Семенів день, з якого в ті часи розпочинався відрахунок нового року. Один із літописців — найвірогідніше, очевидець, — зазначає, що київський воєвода Іван Ходкевич отримав звістку про наближення ворога за чотири дні до появи татар на околицях міста. Цих кількох днів було замало, щоб як слід організувати його оборону. "Ібо град", під захист міських укріплень, "збегошася многие люди". У київському замку сховався печерський ігумен з усіма монастирськими старцями та скарбницею.▼
▲Наприкінці серпня 1482
Старий київський замок був слабо підготовлений до оборони, 1 вересня татари здобули укріплення, запалили місто, пограбували церкви, позабирали в неволю велику силу людей. ▼
▲Старий київський замок був слабо підготовлений до оборони, 1 вересня татари здобули укріплення, запалили місто, пограбували церкви, позабирали в неволю велику силу людей.
<blockquote>И прийде царь (Менґлі-Ґірей) под град на день Семена Лєтопроводца, в первый час дни, изряди полки и приступи ко граду, и овступи град вокруг. И Божим гневом, нимало не побився, град зажже, и погореша люди все и казны. И мало [было] тех, кои из града выбегоша, [но] и тех поимаша; а посад пожгоша и Ближние села</blockquote> ▼
▲<blockquote>И прийде царь (Менґлі-Ґірей) под град на день Семена Лєтопроводца, в первый час дни, изряди полки и приступи ко граду, и овступи град вокруг. И Божим гневом, нимало не побився, град зажже, и погореша люди все и казны. И мало [было] тех, кои из града выбегоша, [но] и тех поимаша; а посад пожгоша и Ближние села</blockquote>
Менґлі-Ґірей "полону Бесчисленно взял"; потрапив до нього й київський воевода з усєю родиною. Сам він і його дочка так і померли в татарській неволі; дружину й сина Івана Ходкевича згодом було викуплено. Долю воєводи розділив і печерський ігумен; сам монастир було пограбовано; рятуючись від ворога, деякі з ченців "бежали в печеру и задохшася". "учиниша пусту" Київську землю й "пленив руских порубежных городов 11" аж до Житомира (оборонитися від татар змогли лише Канів і Черкаси), Менглі-Гірей повернувся до Криму. На знак дотримання своїх союзницьких зобов'язань він надіслав у дар Іванові III золоті потир і дискос зі сплюндрованої татарами Святої Софії.▼
▲Менґлі-Ґірей
Пам'ять про розграбування Києва Менґлі-Ґіреєм зберегли не тільки літописи. У синодику Києво-Печерського монастиря, відновленого невдовзі після погрому, згадується, що попередній "изгорел пленением киевским безбожного царя Менкирєя ис погаными агаряны; тогда и сию Божественную церковь опустошнша, и все святые книги и иконы пожгоша. Мы ж (печерські ченці) по днех неколншх из их поганства исшедше и паки начахом имена писати, их же помняще, еже сперва написаны быше".▼
▲Пам'ять про розграбування Києва Менґлі-Ґіреєм зберегли не тільки літописи. У синодику Києво-Печерського монастиря, відновленого невдовзі після погрому, згадується, що попередній
Цей погром давньої столиці зробив величезне враження в Україні й у цілому великому князівстві. Великий князь Казимир Ягайлович проголосив на Крим загальний похід із цілої держави, до Київщини вислано 40 тисяч війська, але запізно щоб протидіяти татарам, а вдарити на Крим Казимир не наважився. Київський замок почали відбудовувати під проводом троцького воєводи Богдана Андрієвича. До праці позганяли все селянство з наддніпрянських волостей так, що при будові працювало 20 тисяч сокир.
| |||