Прокл Діадох: відмінності між версіями

Про його життя відомо завдяки біографії, яку написав його учень [[Марін]] «Прокл, або про щастя». Навчався у [[Александрія|Александрії]], потім в [[Афіни|Афінах]] у [[Плутарх | Плутарха]] Афінського і [[Сіріан | Сіріана]]. З 437 року очолював платонівську [[Академія Платона|Академію]] замість [[Сіріан | Сіріана]].

Прокл залишив величезну літературну спадщину. Твори Прокла тісно пов'язані з його викладацькою діяльністю. Він склав коментарі до всіх 12 діалогів [[Платон | Платона]], «[[Начала Евкліда|Начал]]» [[Евклід | Евкліда]], склав коментар до [[Плотін]]а, вступ до філософії [[Арістотель | Арістотеля]], коментар до трактату [[Порфірій | Порфірія]] «Про п'ять загальних понять», а також навчальний посібник з платонівської філософії.

Видатним теоретичним твором Прокла є «Богословське елементарне вчення». Твір складається з 211 тез, які викладають усю систему неоплатонізму: вчення про Єдине, про Розум, про Душу і про Космос. В праці «Про теологію Платона» розум розглядається як об'єкт мислення і як його суб'єкт. Метод коментування [[Платон | Платона]] у Прокла є подальшим розвитком методу [[Ямвліх | Ямвліха]]. Проклу належить діалектична ідея тріадичності ([[тріада (філософія)|тріада]]). В основі цього методу лежить вчення про те, що самий розвиток предмета тріадичний. По тріадах розвивається у Прокла все в світі богів і в світі живих істот, в космосі, в сфері філософії. У тріаді Прокл виділяє три моменти: 1) — перебування у собі(причина, неподільна єдність, потенція); 2) — вихід за свої межі (початок ділимости, енергія); 3) — повертання із іного буття назад до себе, у неподільне єдинство. Тріадичному розділу піддається і Розум по різним ступеням:1) Розум уявний (перебування у собі, буття); 2) Розум мислячий , Розум у звичайному сенсі; 3) повернення до себе, торжество буття і мислення. Тріадичний принцип зберігається у Прокла також і для 3-го моменту тріади, для світу Душі, обіймає душі божественні, демонічні та людські. Виходячи з думки Платона про те, що єдине розкривається у множині, а остання прагне до єдиного, Прокл визнавав три ступеня розвитку усього існуючого: перебування, прямування вперед, повернення назад. Розвиток відбувається не шляхом перетворювання або поділу, а внаслідок повноти сил, завдяки чому одне створює інше, при цьому саме не змінюється.

Філософія Прокла здійснила величезний вплив на усю середньовічну філософію (частково завдяки [[Псевдо-Діонісій Ареопагіт | Псевдо-Діонісію Ареопагіту]]) - на європейську, візантійську, арабську, а також на формування поглядів філософів Відродження: [[Микола Кузанський | Миколи Кузанського]], [[Джованні Піко делла Мірандола]].

Тріада Розуму в Прокла нагадує (формально) тріаду [[Гегель | Гегеля]] у німецькому класичному [[ідеалізм]]і.