Метод дзеркальних зображень: відмінності між версіями

В [[магнітостатика|магнітостатиці]], метод дозволяє розраховувати магнітне поле в об'ємі між сукупністю [[Магнітний момент|магнітних диполів]] (або будь-яким джерелом зовнішнього магнітного поля) та поверхнею ідеального [[надпровідник|надпровідника]] (див. [[ефект Мейснера]]). Тут, у найпростішому випадку магнітного диполя над пласкою поверхнею надпровідника (Рис. 2), поле від екранувальних надпровідних струмів поза надпровідником є еквівалентним полю віддзекраленого диполя. Обґрунтованість витікає з умови відсутності [[нормальна компонента|нормальної компоненти]] магнітного поля на поверхні надпровідника. Сила взаємодії між магнітом на ідеальним надпровідником є відштовхувальною. Існує також узагальнення методу, [[метод застиглих дзеркальних зображень]], що поширюється на [[надпровідники II-го роду]] з сильним [[пінінг|пінінгом]] (див. [[Ідеально жорсткий надпровідник]]).

 

 

==Дивись також==