Кедрова революція: відмінності між версіями

|назва =Кедрова революція

|конфлікт =

|підпис = Антисирійські протести на площі Мучеників

|дата =[[14 лютого]] [[2005]] — [[19 червня]] [[2005]]

 

[[14 лютого]] [[2005]] екс-прем'єр-міністра Харірі було вбито в результаті замаху, [[терористичний акт|терористичного акту]] здійсненого за допомогою автомобільної бомби. Крім нього було вбито 16 і поранено близько 100 чоловік. За чотирьохмісячний період це було другим терористичним актом проти члена ліванського парламенту, який опонував Сирії. Хоча тоді не було отримано жодних доказів, головним об'єктом ліванського та міжнародного гніву став саме Сирійський уряд через його значний військовий вплив, активну діяльність сирійських розвідувальних служб та публічні взаємні звинувачення Харірі та сирійських урядовців перед відставкою Харірі [[20 жовтня]] [[2004]]. [[21 лютого]] [[2005]] десятки тисяч ліванців вийшли на мітинги протесту проти сирійського впливу і просирійського президента Лахуда. На відміну від антисирійських акцій протесту у 1990-х роках, в яких брали участь переважно християни, акції 2005 року були інтерконфесійні.

 

Рада Безпеки ООН назначила міжнародну комісію (переважно з громадян [[Ірландія|Ірландії]], [[Єгипет|Єгипту]] і [[Марокко]]) для розслідування теракту, яка так і не зуміла встановити справжніх вбивць Харірі (див. [[Доповідь Фіцжеральда]]), але звинуватила Сирію в дестабілізації обстановки в країні. Сирія опинилась під загрозою міжнародної ізоляції та навіть можливого військового вторгнення з боку ООН, коли [[3 березня]] навіть її союзники під час [[Холодна війна|Холодної війни]], [[Німеччина]] та [[Росія]], та багато арабських країн підтримали вимоги негайного виведення військ. В результаті [[9 березня]] сирійська військова присутність в Лівані завершилася.

 

Перемогу супротивників сирійського впливу не можна було назвати повною, як і акції протесту одностайними. Хізбалла зуміла організувати акції в підтримку сирійської присутності, переважно серед населення шиїтських районів півдня Лівану та долини [[Бекаа]]. В результаті Кедрової Революції уряд Лівану подав у відставку, а на виборах у травні-червні 2005 року змогли узяти участь заборонені до того антисирійські партії (наприклад, [[Вільна національна течія Лівану|Вільна національна течія]]). На самих виборах значну перемогу отримав [[Список мученика Рафіка Харірі]], блок під керівництвом сина Рафіка Харірі, [[Саад Харірі|Саада]], а прем'єр-міністром став [[Фуад Сіньора]]. Президент Лахуд, тим не менш, залишився на посту, а контроль частини залишеної Сирією території перейшов до просирійської Хізбалли, яка відмовилася роззброюватися.