Ефект Ааронова — Бома: відмінності між версіями

Ефект Ааронова-Бома для [[зв'язаний стан|звязаних станів ]] зарядженої частинки в однорідному магнітному полі <math>B</math> в якому поміщений тонкий соленоїд з магнітним потоком <math>\Phi</math> приводить до появи додаткової серії <math>(N+1)</math>-вироджених рівнів енергії <math>E_n = \hbar \omega (N + 1/2 \Phi/\Phi_0)^2</math> (де <math>\omega = eB/Mc</math>&nbsp;— циклотронна частота) зсунутих відносно [[рівні Ландау|рівнів Ландау]] на величину, що визничається дробовою частиною квантів магнітного потоку в соленоїді. Ці рівні відповідають квантовим орібтам що охоплюють соленоїд.

Експерименти зі спостереження ефекту Ааронова-Бома при розсіянні електронів магнітним полем проводились з 60-х років ХХ ст. Пучок монохроматичних електронів розділявся на два [[когерентний|когерентних]] пучки, обтікаючих розсіювач&nbsp;— токну нитку з магнітного матеріалу(1 мкм в перерізі) чи мініатюрний соленоїд(14 мкм в перерізі), магнітним потоком якого можна було управляти. Потім когеренетні пучки знов з'єднувались, утворюючи [[інтерференція|інтерференційну ]] картину, що була в узгодженні з теоретичним обрахунком цього ефекту. Проте при аналізі цих експериментів потрібно враховувати спотворення інтерференційної картини викликані розсіяним магнітним полем, що виникло за рахунок неоднорідного намагнічення нитки і скінченних поздовжніх розмірів розсіювача. Сучасні експерименти з тороїдальним магнітом а також із надпровідними квантовими інтерферометрами вільні від цих недостатків і надійно підтверджують існування ефекту Ааронова-Бома.

[[it:Effetto Aharonov–BohmAharonov-Bohm]]