Франц Гальдер: відмінності між версіями

 

== Біографія ==

Франц Гальдер народився 30 червня 1884 року у м. Вюрцбург у родині військового. У 1902 вступив до Баварського Її Величності артилерійського полку, а вже у 1904 отримав звання лейтенанта. У 1914 закінчив Баварську військову академію. Під час Першої світової війни служив у штабах різного рівня - включаючи групи армій, а за бойові заслуги був нагороджений [[Залізний хрест (Німеччина)|Залізним хрестом]] 1-го та 2-го класів та отримав звання капітана. Після демобілізації залишався у [[рейхсвер|рейхсвері]], у 1923-24 роках був командуючим батареї 7-го артилерійського полку у Лансберзі, пізніше служив у штабі 7-ї дивізії та округу в Мюнхені. У 1926 Гальдер призначений на посаду обер-[[квартирмейстер|квартирмейстера]] рейхсверу, а з 1929 року був у складі відділу обер-квартирмейстером Військового управління - таку назву тоді мав Генеральний штаб. У серпні 1931 року був призначений начальником штабу 6-го військового округу в Мюнстері. 1 жовтня 1934 року став командуючим артилерією 7-ї дивізії, а вже через рік, 15 жовтня 1935 року, був підвищений до командира 7-ї дивізії (Мюнхен). У 1936 році [[Адольф Гітлер|Адольф Гітлер]] запропонував Гальдеру посаду обер-квартирмейстера у вермахті. У 1937 році Гальдер був призначений на посаду начальником штабу підготовки військових маневрів, а вже у жовтні цього ж року став другим обер-квартирмейстером Генерального штабу сухопутних військ, на цій посаді він вирішував питання підготовки військ, у тому числі й офіцерів Генштабу. 4 лютого 1938 року обійняв посаду першого обер-квартирмейстера Генерального штабу, на посаді був найближчим помічником та заступником начальника Генштабу, серед інших у його підпорядкуванні знаходився Оперативний відділ. 1 вересня 1938 після відставки генерала Бека був призначений на посаду начальника Генерального штабу. В тому ж році Гальдер виступив проти політики Гітлера, оскільки вважав, що Німеччина не готова до війни, та очолив змову, метою якої було позбавлення Гітлера влади. Однак підписання [[Мюнхенська угода 1938 року|Мюнхенської угоди 1938 року]] звело нанівець всі плани змовників, і Гальдер відійшов від них. Приймав активну участь у розробці планів війни з Польщею, Францією, Югославією, Грецією та СРСР, хоча насправді виступав проти початку війни з Польщею. Після невдачі німецької армії під [[Битва за Москву|Москвою]] постійно конфліктував з Гітлером стосовно планів ведення війни на Сході, а після поразки восени 1942 року Гальдер був замінений генералом К. Цейтслером та переведений до резерву фюрера. 23 липня 1944 року був заарештований за підозрою у причетності до [[Операція Валькірія|Липневої змови]] проти Гітлера, і вже 25 липня цього року переведений до концентраційного табору [[Дахау (концтабір)|Дахау]], потім - у Равенсбрюк-Фюрстенберг. 31 січня 1945 Франц Гальдер був звільнений з дійсної військової служби, йому було заборонено носити форму. 7 лютого 1945 Гальдер був переведений до [[Флоссенбюрґ (концентраційний табір)|Флоссенбургу]], а 9 квітня - знову до табору Дахау. 5 травня 1945 звільнений американськими військами у [[Південний Тіроль|Південному Тіролі]], після чого утримувався у таборі для військовополонених.

 

Після війни Гальдер написав ряд публікацій (серед яких - брошура "Гітлер як полководець", написана у 1949 році), в яких назвав Гітлера єдиним, хто був винен у поразці Німеччини у Другій світовій війні. Брав участь у слуханнях Міжнародного військово трибуналу в [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзі]] у якості свідка. 20 червня 1947 переведений до табору для інтернованих громадянських осіб, а у 1948 році успішно пройшов денацифікацію, і після ряду апеляцій з 12 вересня 1950 року офіційно вважався вільним від звинувачень. У 1950 році очолив створений у [[ФРН|ФРН]] "Робочий штаб Гальдера", який розробив "План Г.", що мав за мету створення збройних сил ФРН. У тому ж році Гальдер був експертом при федеральному уряді ФРН, одночасно до 1959 року працював в історичному управлінні армії США. З 1959 - старший консультант при групі історичних зв'язків армії США. У червні 1961 закінчив коментар до власного щоденника та повністю відійшов від справ. У листопаді цього ж року був нагороджений вищою нагородою США, що присуджується іноземним громадянським службовцям. У 1962-64 роках опублікував "Військовий щоденник" у трьох томах, у якому містяться великі обсяги фактичного матеріалу, який стосується дій [[вермахт|вермахту]] у 1939-42 роках. 2 квітня 1972 року Франц Гальдер помер.