Вікіпедія

Неоязичництво: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Посилання: категоризація
Рядок 17:
* Націоналістична течія включає релігійні і політичні організації, які мають синкретичний, квазіетнічний політеїстичний світогляд з ідеологією націоналізму. До перших, наприклад, відносяться громади «Союзу Слов'янських Громад» і «Древньоправославна церква Інглінгів». До других — організації від націоналістичних неоязичних партій («Партія Духовного Ведичного Соціалізму») до окремих угруповань скінхедів.
 
== Історія світового та слов’янськогослов'янського неоязичництва ==
Нативістський (неоязичницький) рух як у нас, так і в світі розпочався як реакція на розмивання національної ідентичності в умовах сучасного світопорядку.
 
Внаслідок широкого розповсюдження творів всесвітньовідомого психолога Юнга в англійських перекладах на початку 1960-х рр., відкрите захоплення їх автора міфологією, парапсихологічними феноменами, астрологією, алхімією та містичним й релігійним досвідом усіх можливих типів зробило його джерелом натхнення та підтвердження власної правоти для представників неоязичницьких релігійних рухів, які почали поширюватися в Європі й у Північній Америці саме в цей період. Ці новітні духовні шукачі гостро усвідомлювали власний аутсайдерський статус, і тому з радістю проголосили [[Юнг]]а своїм пророком. Його слава як відомого психіатра, лікаря, філософа, співпрацівника [[Фройд]]а допомагала їм у легітимації власних рухів.
 
Мабуть, найбільш іронічним і потенційно небезпечнішим прикладом зв’язкузв'язку між юнгізмом та неоязичництвом виявилася та видатна роль, яку юнгівські твори зіграли у відродженні “Релігії«Релігії германців”германців» або нордичного язичництва в Європі, Англії та Північній Америці. Цей феномен, принаймні в тому вигляді, якого він набув наприкінці 1970-х рр., був задокументований у відомій статті Стефана Флауерза. Згідно з Флауерзом «''багато з їхніх ідей взято з найновітніших наукових досліджень стосовно давньогерманської релігії та традиційних релігій в цілому, так само, як і з психологічних теорій К. Г. Юнга. Поняття архетипів та колективного несвідомого надзвичайно сильно вплинули на формування ідеології неогерманської релігії…. Божества у релігії Асатру/Одіна розглядаються не як автономні, трансцендентальні істоти, а, скоріше, як зразкові моделі свідомості або архетипи, які слугують патернами для людського розвитку''»
 
Корені слов'янського неязичницького руху в країнах СНД лежать у колах дисидентів (самвидавський журнал «Віче» (70-і рр.), Костянтин Васильєв, Анатолій Іванов (Скуратов), Валерій Ємельянов, дисидент Олексій Добровольський (Доброслав)), у середовищі яких воно стало у свій час однією з форм ідеологічного протесту проти комуністичного режиму. Саме тоді нативізм набув націоналістичний тон.
 
Початок 90-х рр. — час швидкого росту груп неоязичників. Неоязичництво тоді у своїх найбільш активних організаційних формах (клуби історичної реконструкції, громади і культурні центри, партії й общинні об'єднання) — міське явище, що розвивається в інтелігентській, переважно природничо-науковому освітньому середовищі.▼
 
[[Файл:Kapyscze Kaluha.jpg|thumb|300px|[[Капище]] неоязичників в м.[[Калуга]], [[Росія]]]]
▲Початок 90-х рр.  — час швидкого росту груп неоязичників. Неоязичництво тоді у своїх найбільш активних організаційних формах (клуби історичної реконструкції, громади і культурні центри, партії й общинні об'єднання)  — міське явище, що розвивається в інтелігентській, переважно природничо-науковому освітньому середовищі.
Друга половина 90-х ознаменована спробами ряду активних діячів об'єднати розрізнені неязичницькі громади, тому що кінцевого результату — створення «релігійної слов'янської конфесії» (очевидно, мається на увазі конфесія в рамках загальносвітової язичної релігії), здавалося, можна досягти тільки через союзи й активні спільні дії в плані відродження і пропаганди язичництва, інакше організаціям грозило подальше животіння у виді клубів по інтересах. Час показав, що відсутність єдності сталася бар'єром для розвитку нативізму.▼
 
[[Файл:Swieto Plonow.jpg|thumb|200px|Храм Мазовецький, [[Польща]] — [[:pl:Rodzimy Kościół Polski|RKP]], 2007]]
На початок 21 століття у східнослов'янських країнах є цілі поселення язичників.▼
▲Друга половина 90-х ознаменована спробами ряду активних діячів об'єднати розрізнені неязичницькі громади, тому що кінцевого результату  — створення «релігійної слов'янської конфесії» (очевидно, мається на увазі конфесія в рамках загальносвітової язичної релігії), здавалося, можна досягти тільки через союзи й активні спільні дії в плані відродження і пропаганди язичництва, інакше організаціям грозило подальше животіння у виді клубів по інтересах. Час показав, що відсутність єдності сталася бар'єром для розвитку нативізму.
 
В Україні в останні десятиліття [[20 століття]] було [[Неоязичництво в Україні|відновлено язичницьку релігію]]. Найвідоміші науковці, які долучилися до вивчення та поширення язичництва в Україні — [[Шаян Володимир Петрович|Володимир Шаян]], [[Лев Силенко]], [[Галина Лозко]] та інші. В Україні неоязичницво представлено так званим [[рідновірство]]м.
В Україні неоязичницво представлено так званим [[рідновірство]]м
 
Найбільш розвинені неоязичницькі рухи у<ref>Лозко Г.&nbsp;С.&nbsp;Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс.&nbsp;— Харків: Див, 2006.&nbsp;— 464 с.</ref>:
* [[Скандинавія|Скандинавії]],
* [[Росія|Росії]],
* [[Польща|Польщі]],
* [[Білорусь|Білорусі]],
* [[Україна|Україні]],
* [[Латвія|Латвії]],
* [[Литва|Литві]]
* [[Японія|Японії]]
* та інших країнах [[Європа|Європи]] й світу<ref>Лозко Г.&nbsp;С.&nbsp;Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс.&nbsp;— Харків: Див, 2006.&nbsp;— 464 с.</ref>.
 
▲На початок 21 століття у східнослов'янських країнах є цілі поселення язичників.
 
== Дивіться також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Неоязичництво