Андрагогіка: відмінності між версіями

'''Андрагогіка''' (від {{lang-el|άνήρ (άνδρος)}} — дорослий [[чоловік]] і {{lang-el|αγωγη}} — вести) — одна з назв галузі [[педагогіка|педагогічної науки]], що охоплює теоретичні і практичні проблеми [[освіта|освіти]], [[навчання]] і [[виховання]] дорослих.

Поняття «андрагогіка» було введене в науковий вжиток в [[1833]] німецьким істориком педагогіки К. Каппом (книга ''«Platon's Erziehungslehre, als Pädagogik für die Einzelnen und als Staatspädagogik»'') і розвинуте у теорію освіти для дорослих американським педагогом[[педагог]]ом [[:en:Malcolm Knowles|Мальколмом Ноулзом]] ([[1913]]—[[1997]]). Поняття ''Андрагогіка'' має поширення в спеціальній англійській і німецькій науковій літературі. Існують кафедри андрагогіки, підрозділи науково-дослідних інститутів і підручники з цієї дисципліни. В андрагогічних дослідження існує як емпіричний, так і теоричний ([[герменевтика]]) напрямок. Першим емпіриком вважається [[Едвард Торндике]] (''Edward Thorndike''), до лідерів герменевтичного напряму належить [[Едуард Ліндеман]] (''Eduard C. Lindemann''). Андрагогія як комплексна дисципліна повязана в першу чергу з клінічною психологією, соціологією, соціальною психологією і філософією.

Андрагогіка — це теорія навчання дорослих, яка виходить з того, що мета сучасного підходу до освіти полягає у сприянні розвитку та збагаченні цілісної особистості, прояву її самобутності, актуалізації її здібностей. Андрагогіка об'єднує [[знання]] про специфіку навчання дорослої людини з урахуванням її віку, освітніх та життєвих потреб, реальних можливостей, індивідуальних особливостей і досвіду, психіки і фізіології. Ця [[наука]] вивчає зміст, форми, методи та засоби організації навчання дорослих людей з метою полегшення їхнього [[навчання]], вдоволення їхніх освітніх потреб, підвищення операціональності отриманої освіти під час вирішення життєвих проблем, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості.