Раджив Ганді: відмінності між версіями

Старший син [[Індіра Ганді|Індіри Ганді]] і внук [[Джавахарлал Неру|Джавахарлала Неру]]. Вчився у [[Великобританія|Великобританії]], прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії [[Індійський національний конгрес]] (І) — ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до 1988 був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.

 

Хронічним явищем стало безробіття (у 1985 р. — 25 млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.

Напередодні виборів 1989 р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989 р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991 р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991 р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991-1995 рр. перевищило 5 % на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.