Луї Альтюссер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.2) (робот додав: eu:Louis Althusser |
Немає опису редагування |
||
Рядок 30:
Водночас Альтюссер пропонує відродження ленінських тез про філософію, які він визначає як «боротьбу класів у теорії» (книжка «Ленін і філософія», видавництво «Масперо», 1969), також він користується ними для аналізу протиріч між «матеріалістичними» та «ідеалістичними» тенденціями у царині наукової практики (книжка «Філософія та спонтанна філософія науковців», видавництво «Масперо», 1974). У подальшому — під впливом «[[культурна революція|культурної революції]]» та травня 1968 року — Альтюссер критикує так звану «теорецистську девіацію» своїх ранніх робіт через відчутний вплив спінозизму на шкоду [[діалектика|діалектиці]] (книжка «Елементи самокритики», 1974). Знову наполягаючи на відмінності марксизму та [[гуманізм]]у, він здійснює начерк загальної теорії ідеології, яка визначається ним як «інтерпеляція індивідів у суб’єкти» і як система зовнішніх та особистісних інституцій, які забезпечують відтворення соціальних відношень (див. книжку «Позиції», 1976).
== Структуралістський марксизм ==
Структуралістський марксизм є революційною зміною у політичній, філософській та історичній думці. Структуралістський марксизм став найпрестижнішою, серед філософів та ідеологів, зокрема серед прихильників марксизму, течією історико-філософської думки 60х – 70х років ХХ століття. Центральною фігурою цієї революційної течії став член комуністичної партії Франції, а також її ідеолог - Луи Альтюссер. Початком діяльності Луи Альтюссера в лоні структуралістського марксизму є його перша робота «За Маркса», де він доволі чітко описує науковий шлях Карла Маркса, його прихильність до Фейєрбаха та Гегеля у молоді роки, та вельми авторитетні роботи в більш пізні роки його життя. Загалом так як Альтюссер був прихильником комуністичного руху (як вже зазначалося вище, членом комуністичної партії Франції), окрім найвпливовішого його твору «За Маркса» в нього ще є присвячені марксовій творчості роботи, такі як «Читати Капітал»( у співавторстві з Етьеном Балібаром, Роже Етабле, П’ером Машре, Жаком Рансьером), «Ленін і філософія».
Також важливою роль у народженні відіграв структуралістського марксизму став Нико Пулянтцаса. В його роботах також було висвітлено ідеологію новітньої течії марксизму.
Загалом, Альтюссер не позиціонував себе як структураліст. І взагалі, як аналізували творчість Альтюссера вчені історики та соціологи, англійці (Е. Томпсон) та американці, схилялися до того, що цей структуралістський метод носить ідеологічний характер. Проте ця концепція мала багато розбіжностей з вже існуючими у сфері марксизму. Також вона йшла на противагу таким течіям як «економізм» та «волюнтаризм».
Можна зазначити, що ця концепція є доволі протирічною. Так як на справді обидві концепції «структуралізм» і «марксизм» носять протилежний одне одному характер і завжди вчені з обох боків критикували одне одного у думках щодо їх концепцій.
Одним із внутрішніх методологічних суперечностей Л. Альтюссера стало змішання марксистських і структуралістських "метафізичних припущень". З одного боку, він часто говорить у своїх роботах про те, що кожна теорія створює власний світ "теоретичних об'єктів", відмінний від світу, що спостерігається у повсякденному житті, але що у свідомості вченого. Він стверджував, що спостережуваний світ в деякій мірі "створюється" структурою (проблематикою) використовуваної нами теорії, фактично перефразовуючи структуралістську тезу про те, що наші уявлення про світ і є сам світ. З іншого боку, як всякий марксист, він доводить "науковість" своїх побудов в тому сенсі, що вони є дійсним відображенням реальності і здатні цю реальність пояснювати, прогнозувати і змінювати. Протиріччя між неможливістю співвіднесення сприйняття і реальності, і необхідністю доказа їхньої адекватності призводить до виділення критеріїв "науковості" теорії. Вона повинна бути "відкритою за своєю проблематики" (повинна "ставити" питання, відповіді на які самим питанням і передбачаються) і повинна володіти певним "порядком експозиції" (бути логічно стрункою і раціональною). Однак навіть введення цих критеріїв не сприяє подоланню полярності методологічних підходів.
Альтюссер і Пулянтцаса намагалися відтворити ідеї Маркса і Енгельса у новому світі, але це викликало багато критики серед досвітчених соціологів, як серед наукових кіл у Європі так і у Америці. Хоча пізніше іх роботи викликали шквал нових робіт з різноманітних соціальних дисциплін (наприклад у Великобританії - робіт з філософії науки Р. Баскара, "в США - емпіричних робіт з класової структури Е. Райта).
В обличчі структуралістського марксизму ми знову маємо справу зі спробою максимально широкого осмислення реальності, з прагненням охопити більшість сторін соціальної дійсності. У цьому побудови Л. Альтюссера схожі з концепціями Т. Парсонса, але якщо останній проходить шлях від дії (поведінки особистості, індивідуального вибору) до суспільства (інститутам, мережі рольових статусів, соціальній системі), то перший рухається у зворотному напрямку від суспільства (прихованих соціальних структур) - до дії (поведінки особистості).
== Основні праці ==
Рядок 50 ⟶ 59:
== Джерело ==
* Етьєн Балібар. «Філософія Маркса», Париж, Ля Декуверт, 1993. — С.4.
* Луи Альтюссер. "За Маркса"
== Посилання ==
Рядок 59 ⟶ 69:
* [http://www.contr.info/content/view/1537/43/ Луи Альтюссер. Ответ Джону Льюису (Самокритика)] {{ref-ru}}.
* [https://vpered.wordpress.com/2009/05/18/yarosh-althusser/ Олег Ярош. Концепція «суб’єкту ідеолоґії» та політична метафізика в філософії Луї Альтюссера (2003)].
* [http://www.srinest.com/book_851_chapter_51_1._Strukturalistskijj_marksizm.html] "Структуралистский марксизм: Западная социология - И.Громов"
{{DEFAULTSORT:Альтюссер Луї}}
| |||