Державна дума Російської імперії: відмінності між версіями

'''Державна дума Російської імперії''' ([[російська мова{{lang-ru|рос.]] ''Государственная дума Российской империи''}}) — законодавчий орган [[Російська імперія|Російської імперії]], який з'явився в результаті [[Революція 1905—1907|революції 1905—1907]]. Дума була нижньою [[нижня палата|палатою парламенту]], верхньою палатою була [[Державна рада Російської імперії]]. Всього було 4 скликання Державної думи. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.

У Думі першого скликання 45 делегатів сформували власну фракція, що отримала назву Українську парламентську громаду. Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова [[Шраг Ілля Людвигович|Ілля Шраг]]; серед членів були: [[Шемет Володимир Михайлович|Володимир Шемет]] та [[Чижевський Павло Іванович|Павло Чижевський]]  — від Полтавщини, [[Біляшівський Микола Федорович|Микола Біляшевський]] та барон [[Штейнгель Федір Рудольфович|Федір Штейнгель]]  — від Києва, [[В'язлов Андрій Григорович|Андрій В'язлов]]  — від Волині. Українська парламентська громада мала свій друкований орган  — «[[Украинский Вестник]]», редактором якого був [[Славинський Максим Антонович|Максим Славинський]], а секретарем  — [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]]. У виданні журналу взяли участь найкращі наукові сили України: М. Туган-Барановський, О. Лотоцький, М. Грушевський, І. Франко, О. Русов та інші.

<br />Політичною платформою Української парламентської громади була автономія України. М. Грушевський уклав декларацію, яка мала бути виголошена з думської трибуни головою фрації.

У Другій Думі теж була існувала українська парламентська група -&nbsp;— Українська трудова громада, що налічувала 47 членів і видавала часопис &nbsp;— «[[Рідна справа — Думські вісті]]». У ній друкували промови членів, заяви Громади. Українська група домагалася автономії України, місцевого самоуправління, викладання української мови у школах, поширення української мови в судах, церкві. Для того, щоб мати підготовлених педагогів, Громада вимагала створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах Києва, Харкова та Одеси, запровадження навчання української мови в учительських семінаріях.

Зміна виборчого законодавства після розпуску ІІ Державної думи, стала головною причиною відсутності у парламенті третього та четвертого скликання представників українського національного руху та, як наслідок, українських парламентських груп.

Українське питання залишалося актуальним і в роботі Третьої Думи. Перше питання з цієї теми , якому Дума змушена була приділити увагу, це було українське шкільництво. У 1908 році 37 депутатів внесли на розгляд парламенту проект про запровадження навчання українською мовою у початкових школах. Цей проект викликав протест збоку чорносотенних послів та «Клубу Русских Националистов», і йому не дали ходу. У 1909 &nbsp;р. професор Київського університету [[Лучицький Іван Васильович|Іван Лучицький]] порушив питання про використання української мови в судах України. Це питання також викликало протест і було поховане.

* [[Список депутатів від українських губерній та міст І-ІV Державних дум Російської імперії]]

Історія України.# ''[[Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна|Полонська-Василенко НаталіяН.]]'' Історія України: Том 2.