Антигон II (Хасмоней): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Coin issued by Mattathias Antigonus c 40BCE.jpg|thumb|right|150px|Монета Антигона з [[менора|менорою]]]]
'''Антигон II (Хасмоней)''' ({{lang-la|Mattathias, Antigonos Mattathias}} — Маттатія, {{lang-he|מתתיהו אנטיגונוס השני}}) — останній цар династії [[Хасмонеї|Хасмонеїв]]. Царював у 40-37 р. до н. е.
== Під римським правлінням ==
 
Антигон II був другим сином [[Арістобул II|Арістобула II]]. Його відвезли в [[Рим]] разом з іншими членами царської родини після взяття [[Єрусалим]]а [[Помпей|Помпеєм]] у 63 р. до н. е. Римляни підтримували Гіркана ІІ, брата Арістобула II. Пізніше [[Юлій Цезар]] призначив правителем [[Іудея|Юдеї]] [[Антипатр Ідуменянин|Антипатра II]], батька [[Ірод І Великий|Ірод]]а, який вже фактично володів країною. Антигон противився пануванню римлян у країні та продовжував політику свого батька Арістобула збереження незалежності Юдеї. За наказом [[Гней Помпей Великий|Помпея]] у 49 році до н. е. Арістобул II був отруєний у Римі. Брат Антигона - Олександр страчений у цьому ж році, також за наказом Помпея у Антіохії.
== Завоювання влади ==
 
Після вбивства Цезаря (44 до н. е.) Антигон кілька разів намагався відібрати Єрусалим і нарешті вступив в союз з [[Парфяни|парфянами]] та намагався таким чином використати стан громадянської війни у Римі. Таким чином він стає заклятим ворогом [[Римська імперія|Риму]]. За допомогою парфян Антигон фактично усуває від влади у Єрусалимі свого дядька [[Гіркан II|Гіркана]] та названих тетрархів Ірода та Фазеля. Парфяни офіційно проголосили Антігона II царем і первосвящеником у 40 р. до н. е., а римляни оголосили в свою чергу царем Ірода. Антигон вперше у історії карбування юдейських монет, карбує монети із релігійними символами. Своєму дядьку Гіркану II, Антигон відрізає вуха, щоб він не зміг стати первосвящеником. Фазель покінчує життя самогубством, а Ірод утікає у фортецю [[Масада]].
== Кінець династії ==
Розбивши парфян, римляни надали активну допомогу Іроду, і після довгої облоги [[Єрусалим]]у, Антигон зазнав остаточної поразки. Він просить помилування у римлян. Проводить перед ними палкі промови. Через те римський воєнначальниквоєначальник Соцій називає його лише Антигон — метафорично за символом самопожертви і відданості — [[Антігона|Антігони]], героїні грецьких трагедій. Однак провадить його у у Антіохію.
У 37 році до н. е. він був страчений там же в [[Антіохія | Антіохії]], за наказом [[Марк Антоній|Марка Антонія]] і не виключено на прохання його фаворита - [[Ірод І Великий|Ірода І Великого]], його фаворита.
 
== Посилання ==