Однооб'єктивна дзеркальна камера: відмінності між версіями

У однооб'єктивних дзеркальних камерах єдиний оптичний тракт створення зображення розділяєтьсянаправляється після [[об'єктив|об'єктиву]] за допомогою рухомого [[дзеркало|дзеркала]] (інколи розділяється за допомогою [[:en:Pellicle_mirror|фіксованого напівпрозорого]] дзеркала). Коли дзеркало знаходиться у нижньому положенні, світловий потік проходить крізь об'єктив та створює зображення на матовому склі після чого воно проектується за допомогою [[пентапризма|пентапризми]] або [[пентадзеркало|пентадзеркола]] в видошукачі, це зображення і бачить фотограф. В момент натискання на спуск дзеркало на короткий час підіймається у верхнє положення і зображення проектується на світлочутливий елемент. Важливо, що обидва зображення є майже ідентичними, що є найбільшою перевагою дзеркальної оптичної схеми. Фотограф має змогу отримувати на знімку саме той кадр, який він бачив у момент зйомки. На жаль, саме дзеркало і є найслабкішим елементом такої камери. По-перше, дзеркало має працювати швидко, тихо і передавати на корпус камери якнайменше вібрацій. По-друге, механізм підняття та опускання дзеркала має бути дуже надійним, а значить відносно важким. По-третє, наявність дзеркала не дозволяє суттєво зменшити розміри корпусу камери (хоча, для багатьох це не є недоліком, оскільки маленьку камеру нечітко фіксує долоня фотографа).