Повстання Павлюка: відмінності між версіями

'''ПАВЛЮКÁ ПОВСТÁННЯ''' [[1637]] р. – селянсько-козацьке повстання на Україні під керівництвом [[Павлюк Павло|Павлюка]] проти польсько-шляхетських загонів і української [[Шляхта|шляхти]]. Поштовхом до повстання був виступ запорізьких нереєстрових козаків. У травні 1637 р. вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ. У серпні 1637 р. повстанський загін, керований Павлюком, вирушив із Запорізької Січі на Київщину. 12 (22).VШ.1637 р. Павлюк звернувся до селян, [[Реєстрові козаки|реєстрових козаків]] і міщан з універсалом, в якому закликав заарештовувати реєстрову старшину – прихильників шляхетської Польщі і вступати до повстанських загонів. Піднімати повстання на Переяславщині Павлюк послав полковників [[Скидан Карпо|К.Скидана]] і С.Биховця. Незабаром повстанці стратили гетьмана реєстрових козаків С.Кононовича і ряд старшин-зрадників. Найширше повстання розгорнулося на Лівобережній Україні. Повсталі здобували міста, руйнували шляхетські маєтки. Шляхта тікала зі своїх маєтків, воліючи, за свідченням польського хроніста С.Окольського, "краще ликове життя, ніж шовкову смерть". За його твердженням, Павлюк мав намір з’єднатися з донськими козаками і перейти у підданство Московської держави. В [[Кумейківський бій|Кумейківському бою]] 1637 р. повстанське військо на чолі з Павлюком зазнало поразки. Повстанці відступили до Боровиці (поблизу Черкас) і, оточені переважаючими силами ворога, змушені були капітулювати. З допомогою лютого терору польському гетьманові [[Потоцький Микола|М.Потоцькому]] вдалося придушити повстання. Багато повстанців, рятуючись від кривавої розправи, переселилося в Московську державу, зокрема на Дон. Захопленого у полон [[Павлюк Павло|Павлюка]] стратили у Варшаві.