Українська мова: відмінності між версіями

* У мовному потоці глухі приголосні перед дзвінкими упо­дібнюються до парних дзвінких, одзвінчуються: вимовляється [бород'ба], але пишеться боротьба (пор. боротися), вимовляється [проз'ба], але пишеться просьба (пор. просити), вимовляється [ходжби], але пишеться хоч би (пор. хоча).

* У мовному потоці приголосні [д], [т], [л], [н], [з], [с], [ц] — у сполученні з м'якими пом'якшуються: [м'іц'н'іс'т'], [п'іс'л'а], [с'в'ато], [г'ід'н'і].

* Чергування [у] — [в], [і] — [й] залежить від того, яким звуком — приголосним чи голосним — закінчується попереднє слово і починається наступне. Пор.: 1. ''Вік живи — вік учись.'' (Народна творчітсь) 2. А скільки в нас багатства і щастя золотого. ([[Павло Тичина]]) 3. Джериха встала й собі пішла в хату. ([[Іван Нечуй-Левицький]]) 4. Ті очі так і променилися м'яким, довірливим світлом. ([[Олесь Гончар]]). На початку речення перед словом, що починається при­голосним звуком, вимовляється і відповідно пишеться у: ''У лісі був, а дров не бачив.'' (Нар. творч.) Перед словом, що почи­нається голосним, звучить приголосний [в]: ''В автобусі ба­гато людей.'' Чергування [у] — [в] на початку слів залежить від зна­чення слів. Правопис закріплює написання деяких слів тільки з у або тільки з в: утиск, угруповання, уряд, указ, влада, власний, вплив, вправа, але з іншим значенням — управа, враження, але ура­ження, вступ, але уступ.