Церковна десятина: відмінності між версіями

'''Десяти́на''' ({{lang-la|decenia}}) — рід церковного або світського [[Податок|податку]], поширений в [[Середньовіччя|Середньовічній]] [[Європа|Європі]] і в [[Україна|Україні]] в [[Княжа доба|княжу добу]]; десята частина доходів, яку сплачувало залежне населення церкві у феодальний період в європейських країнах. Первісно Д.десятину давав князь єпископові як десяту частину своїх річних прибутків.

У [[Київська Русь|Київській Русі]] десятину вперше встановив київський князь [[Володимир Святославич]] після хрещення [[Русь|Русі]] для збудування та утримання [[Десятинна церква|Десятинної церкви]] в [[Києв]]і. Пізніше Д.десятина набула характеру повсюдного феодального податку, який збирали церковні установи. З часів [[Монголо-татарська навала|монголо-татарської навали]] на Русі Десятинадесятина, як фіксований розмір податку, відступає на другий план, поширення одержує податок [[данина]], яку татари стягували з населення руських земель. У Польщі та почасти на загарбаних нею в 14—18 ст. українських землях Д.десятину збирали у вигляді «снопової Д.десятини», яку часто брали поряд із загальною Д.десятиною (з зерна та інших продуктів). Д.Десятина призначалася на утримання місцевих храмів, священиків та вищого духовенства і була одним із засобів феодальної експлуатації селянства (див. [[Феодальні повинності]]). В 17—18 ст. вона зникла, залишаючись у формі тільки деяких постійних оплат від громади та парафіян для духовенства. Як місцевий звичай ці оплати грішми й натурою під назвою Д.десятини збереглися до 1-їПершої світової війни на [[Закарпаття|Закарпатті]].

В середньовічній Європі — десята частина урожаю або інших доходів, яку сплачувало церкві населення на утримання місцевих храмів, парафіяльного духовенства і бідних. Вперше Д.десятину почалапочали збиратисьзбирати в [[585]]. Д.Десятина розподілялась таким чином: 1/3 на утримання церковної будівлі, 1/3 — священику, 1/3 — на допомогу біднякам парафії. ВідміненаСкасована в країнах Зх.Західної Європи наприкінці 18—19 ст.