Відмінності між версіями «Евдемонізм»

нема опису редагування
'''Евдемонізм''' — [[етика|етичний]] напрям, що вважає своїм принципом або метою життя [[щастя]].
 
Евдемонізм це античний принцип життєрозуміння, пізніше в етиці — принцип тлумачення і обгрунтування моралі, згідно з яким щастя («блаженство») є вищою метою людського життя. Передумовою античного Е.евдемонізму є сократовськаяСократова ідея внутрішньої свободи, що досягається завдяки самосвідомості особи іта її незалежності від зовнішнього світу. Хоча Е.евдемонізм виник одночасно і в тісному зв'язку з гедонізмом[[гедонізм]]ом, вони у відомому сенсі протистояли один одному: щастя є не просто тривале і гармонійне задоволення ([[Арістотель]]), а результат подолання прагнення до відчуттів., насолодамнасолод шляхом самообмеження, вправивправ, аськезиаскези, звільнення від привязаностейприв'язаностей до зовнішнього світу іта його благ ій свобода, що досягається при цьому, від зовнішньої необхідності ій мінливостей долі; це розумність, тотожна справжній чесноті. Кініки виставляють як життєвий принцип боротьбу з пристрастями, що поневолили людину. Киренаїки по суті розвивають ті ж мотиви: щастя залежить не від зовнішніх обставин, а від вироблення правильного відношення до них. [[Стоїцизм]] характеризує внутрішню свободу людини як радісну покірливість долі, бо значення для нього має лише те, що залежить від його відношення до зовнішніх обставин, а не від мінливостей долі.
 
{{philo-stub}}