Уфологія: відмінності між версіями

'''Уфологія''' (від {{lang-en| Ufology}}) — діяльність зі збору кількісних і якісних даних про спостереження [[Невідомі атмосферні явища|невідомих атмосферних явищ]] (НАЯ) і [[Непізнаний літаючий об'єкт|непізнаних літальних апаратів]] (НЛО) з метою їх аналізу.

== Історія уфології ==

Термін «Уфологія» з'явився в англійській мові в [[1959]] році. Він походить від абревіатури «UFO»&nbsp;— Unidentified Flying Object (непізнаний літальний об'єкт). Явище, яке розглядається і ототожнюється з відомими природними або техногенними явищами, чи неможливо явище ототожнити навіть при наявності кількісних і якісних даних, що має англійську назву «UAP»&nbsp;— Unidentified Aerial Phenomena <ref>http://www.cnes-geipan.fr/geipan/documentation.html Documents méthodologiques Phénomènes Aérospatiaux Non Identifiés</ref><ref>http://www.uapreporting.org/ The Unidentified Aerospace Phenomena (UAP) Observations Reporting Scheme</ref>, в перекладі «НАЯ»&nbsp;— невідомі аерокосмічні явища <ref>http://miger.ru/novosib.htm Дмитриев А. Н., Кандыба В. Н., Новожилова В. &nbsp;И. &nbsp;Региональная совокупность сообщений о необычных атмосферных явлениях (НАЯ). Выпуск 1. Новосибирск, 1980 </ref>, «ААЯ»&nbsp;— аномальні аерокосмічні явища <ref>http://miger.ru/mtd.djvu Меньков Д. А., Петровская И. Г., Фоменко В. &nbsp;Н. &nbsp;Методика общей оценки сообщений о наблюдениях аномальных атмосферно-космических явлений (совместный промежуточный отчет). М., 1980</ref><ref>http://miger.ru/petr1.htm Петровская И. &nbsp;Г. &nbsp;Общие вопросы, связанные со сбором и предварительной обработкой информации о наблюдениях аномальных атмосферных явлений. М., 1980</ref><ref>http://miger.ru/gindilis_report.djvu Гиндилис Л. М., Меньков Д. А., Петровская И. &nbsp;Г. &nbsp;Наблюдения аномальных атмосферных явлений в СССР. Статистический анализ. Препринт ИКИ АН СССР, М., 1979</ref>.

Комісія поз «БоротьбіБоротьби із лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень» при президії РАН (Російська академія наук), що є противником уфології&nbsp;— однозначно визнає уфологію псевдонаукою: «Уфологія&nbsp;— це класичний приклад лженауки, де майже всі уфологи посилаються один на одного за круговою порукою».

В доводи своєї правоти прихильник Уфології&nbsp;— Сергій Шпаковський коментує фразу із слів Д.&nbsp;А.&nbsp;Хайнека: «Я не знаю жодного вченого, який вивчав факти про НАЯ і залишився скептиком»&nbsp;— {{Цитата|Це говорить про те, що вчені, які мали скептичне ставлення&nbsp;— ніколи не торкалися цієї теми, вони читають газети, вони дивляться по телевізору програми&nbsp;— і на основі цього вони формують ставлення! Але говорячи з наукової точки зору&nbsp;— такі вчені не мають ніякогоніякої «ваги» у висловленні слів, по тому що, наука ніколи не займалася вивченням цього феномена. І ці думки вчених&nbsp;— це чисто думки людини, яка вірить чи не вірить, це не наукова точка зору! Такі заяви від науки&nbsp;— це заперечення наукою самої себе!|10|Шпаковський С. «Феномени і наука»|Протокол засідання Міжнародного дослідницького центру EIBC 08.10.2010}}

Непрофесіоналізм, помножений на нехтування норм поведінки цивілізованого суспільства та «вільна теорія» у вигляді уфології з'явилися причиною появи активних, але не завжди порядних спроб використання чужих результатів, призвели до появи дослідників з багаторічним стажем вивчення НАЯ (іноді з ясельного віку), гучноголосих «месій», теорії яких єдино правильні тощо“ <ref>Варламов Р. Г. «Рекомендації пощодо ближніх спостереженняхспостережень НАЯ і методиціметодики дослідження слідів при посадках НАЯ» / Видавництво «Inter Technology» МНІІПУ, Замовлення №&nbsp;205, «НДІЦ НАЯіАЯ», Москва&nbsp;— 1991. стор. 4</ref>

Ентузіазм початківців, що здається легкість спостереження НАЯ і їхніх слідів&nbsp;— мабуть головна причина «зашумлення» реальних результатів і формування нових і екстравагантних гіпотез і пояснень, основа яких часто дуже сумнівна.“ <ref>Варламов Р. Г. «Рекомендації пощодо ближніх спостереженняхспостережень НАЯ і методиціметодики дослідження слідів при посадках НАЯ» / Видавництво «Inter Technology» МНІІПУ, Замовлення №&nbsp;205, «НДІЦ НАЯіАЯ», Москва&nbsp;— 1991. стор. 19</ref>

„У порівнянні з бурхливими сплесками розвитку в середині або навіть 80 роках ХХ століття уфологія переживає в даний момент стан, який не можна охарактеризувати інакше, як «застій». Інтерес до проблеми, який не тільки стимулював потоки інформаційних повідомлень від очевидців, а й залучав до її вивчення науковців різних областей пізнання, поступово згас. Переважаюча частина літератури, присвяченої уфологічної тематиці, може задовольнити інтерес обивателя, який бажає дізнатися про «небесні дива», проте мало або зовсім не придатна для серйозного дослідника. Фактично, інформація, представлена в такого роду літературі, представляє набір фактів і повідомлень з різних джерел, які майже завжди або не вказуються, або не дають можливості перевірити істинність інформації, що надходить з них.

«Важлива методологічна помилка Колорадського проекту була визначена Хайнеком: замість того, щоб з'ясувати, що це за феномен, які його властивості, чи заслуговує він, на підставі цього, наукового вивчення, -&nbsp;— комісія поставила за іншим питанням -&nbsp;— чи є НЛО прибульцями з Космосу. Таким чином вони підмінили питання і замість того, щоб дослідити феномен як такої, зайнялися оцінкою однієї з його гіпотез. Це дуже поширена помилка стосовно НЛО, з якою доводиться стикатися аж до теперішнього часу»

«Якщо НЛО -&nbsp;— це, дійсно, фікція -&nbsp;— чому не можна сказати про це

просто і переконливо. Навіщо вести нечесну полеміку? Істина не потребує у захисті непридатними засобами. Все це спонукало мене спробувати самостійно розібратися в проблемі. І я став вивчати матеріали і літературу пощодо НЛО. Дуже скоро я переконався, що панівна точка зору на НЛО основна на елементарному незнанні фактів, на упередженні і небажанні не тільки вивчити, але хоча б просто серйозно поставитися до проблеми.» <ref name="L_Gindilis">>Гінділіс Л.&nbsp;М. &nbsp;Колпаков Ю. К. «Петрозаводський феномен» / Стаття в Astronet, Москва, 1999&nbsp;р.</ref>

«Серед наукової громадськості і в офіційних колах вважалося, що ніяких НЛО не існує. Всі випадки, так званих, спостережень НЛО

пов'язані з рідкісними, незвичайними, але добре відомими явищами природи (Такими як боліди, полярні сяйва та інші оптичні

ефекти в атмосфері), а також з технічними експериментами в атмосфері і ближньому космічному просторі. Неосвічені спостерігачі з-за

відсутності елементарних знань приймають їх за НЛО. Вважалося, що серед очевидців НЛО переважають домогосподарки та інші неосвідчені люди, до того само часто схильні до перебільшень, щоб не сказати більшого. Немає ні одного достовірного випадку інструментальних спостережень НЛО. Наявні фотографії представляють собою явні підробки. Не існує серйозної літератури з НЛО, все засновано на неперевірених чутках і плітках. Така була пануюча точка зору. Коли ж я вивчив відповідні матеріали і літературу з НЛО, то переконався, що ця точка зору не відповідає дійсності. Хоча більшість повідомлень про спостереження НЛО дійсно пов'язані з

незвичайними явищами природи і технічними експериментами -&nbsp;— існує величезний масив -&nbsp;— тисячі повідомлень, які неможливо віднести до цієї категорії і які вимагають пояснення. Серед очевидців НЛО багато заслуговують поваги і довіри людей, що володіють професійними

знаннями -&nbsp;— це вчені, інженери, лікарі, вчителі, льотчики військової та цивільної авіації, моряки і інші компетентні люди. Поряд з

візуальними спостереженнями, є випадки інструментальних реєстрацій НЛО за допомогою радарів, фото і кіноапаратури. Частина фотографій пройшла серйозну експертизу, яка виключає підробки, але зображені на них об'єкти або явища так і не були ототожнені експертами. Поряд з бульварними публікаціями, існує солідна література з НЛО: монографії та статті, написані серйозними вченими.» <ref name="L_Gindilis">>Гінділіс Л.&nbsp;М. &nbsp;Колпаков Ю. К. «Петрозаводський феномен» / Стаття в Astronet, Москва, 1999&nbsp;р.</ref>

Проводячи аналогії з науковими областями природознавства, уфологія задіє теоретичні та практичні дослідження. <ref name="a_biluk2">>Білик А. С. «Застосування ефективних методик досліджень в уфології» / Розгорнута Доповідь на конференції Першого Всеукраїнського з'їзду дослідників непізнаного 10 травня 2006</ref> Теоретичні дослідження ставлять більшою мірою перед собою завдання забезпечення пояснювального аспекту аналізованої або новостворюваної парадигми, а практичні&nbsp;— забезпечують і використовують її нормативний аспект. Теоретичні дослідження в уфології можна умовно розділити на кількісні і якісні. Перша група включає в себе ті дослідження, які мають за мету здобути наукові висновки та закономірності з маси спостережень неототожнених літальних об'єктів. У першу чергу, до цієї групи належать статистичні дослідження, дослідження зв'язку феномена з властивостями середовища спостереження та ін Такі дослідження, як правило, оперують вибірками випадків НАЯ. Якісні дослідження як предмет вивчення ставлять окремі випадки спостереження НАЯ, їх прояви та параметри. Сюди ж можна віднести великі дослідження, пов'язані зі спробами теоретичного моделювання проявів НАЯ і ув'язки з існуючими моделями вивчених фізичних процесів.

Як було акцентовано вище, одним з основних видів теоретичних досліджень, що застосовуються в уфології, є статистична обробка повідомлень очевидців. Насправді, це на перший погляд видається логічним, оскільки встановлення закономірностей, яким підпорядковані масові випадкові явища (а такою є феномен НАЯ), грунтується саме на вивченні методами теорії ймовірностей статистичних даних&nbsp;— результатів спостережень. Власне, завдання математичної статистики полягає в створенні методів збору та обробки статистичних даних для отримання наукових і практичних висновків <ref name="a_biluk3">>Білик&nbsp;А.&nbsp;С. Аналіз ієрархічно структурованих інформаційних масивів в умовах невизначеності / Зб. наук. праць міжн. наук. конф. «Політ-2005»,&nbsp;— Київ, НАУ,2005;</ref>.

Слід сказати, що переважаюча кількість так званих «статистичних» досліджень в уфології, досліджують лише вибіркову середню на обмежених вибірках, навіть не претендують на репрезентативність. Це пов'язано з тим, що в уфології ми завжди маємо справу з деякою вибіркою, кількісна оцінка якої по відношенню довідносно реальності залишається невизначеною <ref>Зігель&nbsp;Ф.&nbsp;Ю. Передмова до Звіту А.&nbsp;С.&nbsp;Кузовкіна позі статистичномустатистичного аналізу феномена НАЯ в СРСР у 1900—1980&nbsp;рр., М., 1981</ref>. Ув'язка вибірки реєстрованих фактів з просторовими, тимчасовими, або іншими природними кордонами іноді змінює картину результатів досліджень в кращу сторону, проте все ж таки не дає повної відповідності умовам, висунутим вище. Строго кажучи, забезпечити виконання даних умов неможливо досягти в принципі, виходячи із самого процесу формування первинних повідомлень про спостереження НАЯ. Ситуація ще більше ускладнюється тим фактом, що всі повідомлення з розглянутої при дослідженні вибірки мають пройти ретельний аналіз на предмет ототожнення, що забезпечується дослідниками вкрай рідко. В іншому випадку буде реалізовуватися знайома ситуація про «величезній кількості спостережень поблизу аеропортів, мегаполісів, промислових центрів» і&nbsp;т.&nbsp;д.

Щоб бути більш наочними, розглянемо простий приклад. Уявімо, що з деяких областей А1 і А2 за якийсь період t надійшло відповідно n1 і n2 повідомлень про спостереження НАЯ від деякої кількості жителів р1 і р2. Чи можна однозначно говорити про те, що якщо n1> n2, то область А1 більш уфологічний активна, якщо р1 і р2&nbsp;— різному? Очевидно, що ні в якому разі. Але навіть якщо ми введемо якусь функцію залежності числа спостережень від щільності та розподілу населення по території, то її дослідження все одно не дасть об'єктивного результату. Чому? Оскільки не враховує ні соціальну структуру населення в областях, ні рівень розвитку інфраструктури, ні природні умови спостереження (такі, наприклад, як рельєф, клімат) і багато інших прямо чи опосередковано впливають на кількість спостережень фактори. Що говорити, якщо в превалюючої більшості досліджень кількість спостережень відноситься взагалі до областей, різним за площею і конфігурації території, що суперечить самій концепції ймовірнісної гіпотези про попадання точки в область. Таким чином, для адекватного порівняння активності НАЯ над різними територіальними одиницями, потрібно привести багатокритеріальні дані, їх характеризують, до спільного знаменника. Не треба забувати також і про те, що кількість повідомлень про спостереження НАЯ, що надійшли з даної області не перебуває в прямій залежності ні з реальним числом спостережень, ні, природно, з реальною кількістю всіх умовно не ототожнених об'єктів, які могли пролітати над областю за вказаний період часу. Тим більше, як справедливо зазначають деякі автори <ref>Пєтухов&nbsp;А.&nbsp;Б. До аномальних явищ науковий підхід! // Земля і Всесвіт.&nbsp;— 1992.&nbsp;— N5,&nbsp;— С. 102—107.</ref><ref>Кузовкін&nbsp;А.&nbsp;С. Звіт поіз статистичномустатистичного аналізу феномена НАЯ за період 1900—1980&nbsp;рр.&nbsp;— М., 1982;</ref>, слід не тільки враховувати ймовірність того, що спостерігач послав повідомлення про спостереження НАЯ, і що його спостереження потрапило в даний аналіз, але не можна виключати й того, що повідомлення було помилковим, а можливо і завідомо неправдивими.

З точки зору системного підходу, будь-яку систему можна досліджувати декількома принципово різними методами, в залежності від свободи дій, яку ми маємо: вивчати сигнали на виході системи, і судити з них про природу системи і вхідних сигналах; посилати сигнали на вході, і судити про природі системи за вихідними сигналами; або розкласти систему на складові, і дослідити поведінку кожного з них. Більш того, вказаний набір методів обмежений самою системою вивчення, на що вказав ще в 1934&nbsp;р. знаменитий математик К. Гедель у своїй теоремі про неповноту: «Жодна система не може бути пізнана до кінця зсередини&nbsp;— поза її зв'язків з іншими системами вищого порядку». Що ж стосується уфології, то вона на даному етапі свого розвитку має в своєму розпорядженні мінімальної свободою дій&nbsp;— адже майже все, чим ми оперуємо, це вал вихідних сигналів-проявів НАЯ, на основі яких ми намагаємося судити про фізику процесів, що їх викликали. У такому ракурсі застосування моделей вивчених фізичних процесів виявляється найбільш прийнятнимнайприйнятнішим з практичного боку, тому що дозволяє повністю контролювати штучно створену систему і поза вихіднихвихідними сигналахсигналами судити про її наближеності до системи-прототипу. Природно, тут є свої труднощі, такі як ідеалізація моделей або наявність різних моделей з однаковими проявами.

Розрізненими дослідниками і організованими групами пов всьомуусьому світусвіті щороку збираються тисячі повідомлень про спостереження НАЯ, проте дуже мало хто з них спостерігаються безпосередньо дослідниками, і ще менша кількість несе в собі описову частину, достатню для надійного ототожнення. Очевидно, що для повного встановлення природи спостерігався явища спостереження має бути досить грамотним, підкріпленим іншими незалежними спостереженнями, а також результатами приладових вимірів. Природно, що цивільні спостерігачі, як правило, не тільки не володіють достатніми методологічними засадами спостережень аномальних аерокосмічних явищ, але і знаходяться під дією стресової ситуації зіткнення з невідомим феноменом, яка спотворює або обмежує сприйняття.

Для вирішення цієї задачі було застосовано системний теоретико-множинний підхід і розроблено загальну методику, що дозволяє обирати зі сукупності гіпотез ті, що найбільше відповідають даному явищу <ref name="a_biluk4">>Білик А. С., Порівняння масивів якісних даних на прикладі не ототожнених явищ / Зб. наук. праць IV Міжн. наук. конф. «Політ»,&nbsp;— К.: НАУ, 2004.</ref>. При цьому для кожної гіпотези обчислюється її застосовність&nbsp;— чисельний коефіцієнт, що математично виражає відношення суми усіх проявів, що збігаються поза групамгрупами класифікаційного розподілу у даному не ототожненому явищі, та прийнятої у розгляд гіпотези, до більшого з чисел сумарних компонентів в гіпотезі, або у самому явищі, і знаходиться у межах від 0 до 1.

Фелікс Юрійович Зігель (20 березня 1920&nbsp;— 20 листопада 1988)&nbsp;— радянський математик і астроном, доцент МАІ, який здобув популярність як популяризатор космонавтики і вважається засновником радянської уфології. Зігель, автор 43 наукових і науково-популярних книг і понад 300 статей про астрономію і космонавтиці, першим у СРСР почав серйозне вивчення непізнаних літаючих об'єктів, прославився публічними лекціями на теми позаземного життя в Московському планетарії, а також виступом пона центральному телебаченнютелебаченні в листопаді 1967 року, які поклали початок масовому збору інформації про НАЯ в СРСР, і збіркою «Населений космос», що вийшов під егідою АН СРСР.

Рем Генадійович Варламов (1924—2001)&nbsp;— доктор технічних наук, професор. Вивченням НАЯ займався з 1974&nbsp;р. Вперше на практиці дослідив часові ефекти на місцях посадки НАЯ, розробив цілу серію приладів для уфологів. В дослідженнях мав підтримку як академіків так і воєнних. Із 1983&nbsp;р. автор більше ніж 10 наукових статей і брошур поз вивченнювивчення слідів посадки НАЯ. Брав участь ву роботі комісії поз вивченнювивчення спостережень НАЯ в авіації ізз допомогою радіолокаційних методів <ref>Варламов Р. Г. «Рекомендації пощодо ближніх спостереженняхспостережень НАЯ і методиціметодики дослідження слідів при посадках НАЯ» / Видавництво «Inter Technology» МНІІПУ, Замовлення №&nbsp;205, «НДІЦ НАЯіАЯ», Москва&nbsp;— 1991. стор. 3</ref>.