Чартизм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м стильове правлення за допомогою AWB
Рядок 4:
Головна вимога петиції, відображена в шести пунктах (виборче право для всіх чоловіків старше 21 року, таємне голосування, відміна майнового цензу для депутатів, рівні виборчі округи, річний строк парламентських повноважень) та зведене до загального, прямого, таємного і постійного виборчого права, було чисто політичним і відповідало бажанням радикальної частини [[буржуазія|буржуазії]]; попередниками чартистів по відношенню до цієї вимоги були ще в [[XVIII ст.]] [[Картрайт]] (Cartwright), [[Вількс]], [[Годвін]], в [[XIX ст.]] [[Коббет]], [[Аттвуд]] і в великій мірі [[Фрэнсіс Плес]](Place), із яких останні два праймали участь і в самому чартистському русі. Інші вимоги чартистів, які мали економічний та соціальний характер, були виражені в їх петиціях у меньш виражених формах. Проте саме вони, не зважаючи на всю їх невизначеність для самих вождів, були центром діяльності руху.
 
Чартисти надіялись, що реформований, згідно їхніхз побажаньїхніми побажаннями, парламент зуміє знайти надійні засоби для усунення соціальних бід, проти яких вони виступали. Для них побудований на принціипі загального голосування парламент, повинен був стати організацією робочого класу у видах захисту економічних інтересів; тому Чартизм можна вважати попередником [[соцал-демократія|соціал-демократії]], хоча взагалі соціалістичні намагання були досить слабкі. Безпосередньою причиною, яка дала поштовх зародженню чартизму, стали кризи [[1825]] та [[1836]] років і утворене ними безробіття [[1825]]—[[1830]] та [[1836]]—[[1840]] років, яке поширювалося переважно в на [[Ланкашир|Ланкаширі]]. Криза викинула на ринок десятки тисяч робочих рук і значно знизила заробітню плату інших. Безробіття викликало ще в [[1820-ті|1820-х]] роках довгий ряд робітничих путчів у різних містах [[Ланкашир]]а, які супроводжувалися пограбуванням продовольчих магазинів.
 
Рух призвів до парламентської реформи [[1832]] року, яка отримала підтримку і у робітників. Але успіх цього руху повністю не задовольнив усі маси населення.