Вікіпедія

Марко Жмайло: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Koba R (обговорення | внесок)
19 редагувань
Немає опису редагування
Koba R (обговорення | внесок)
19 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 48:
- козацько-селянське повстання в Україні проти польських загарбників під керівництвом Марка Жмайла. Польський уряд, занепокоєний наростанням національно-визвольного руху, послав у вересні 1625 на Київщину 30-тисячне військо на чолі з польським польним гетьманом Станіславом Конецпольским. 1(11).10.1625 відбувся бій між польським військом і невеликим козацьким загоном під Мошнами на Черкащині. Козаки були змушені виступити спочатку до Черкас, а згодом - до гирла р.Цибульник. Гетьманування Марка Жмайла припадає на [[1624-1625]] роки. У цей час козацтво, вся Україна перебували на гранi вiйни з Польщею. [[Козаки]] висунули перед польським урядом ряд вимог, вiд яких тепер не збиралися вiдступатися, але якi поляки не збиралися виконувати. Ну як король i сейм могли пiти, наприклад, на скасування унiї i на поши-рення по всiй Українi православ'я? А ще козаки вимагали узаконити їх козацьке судочинство, тобто за певнi провини козакiв повиннi були судити козацькi суди за козацькими звичаями, а не суди польськi. Занад-то глибоке полiтичне підґрунтя мала й вимога про те, щоб з територiї Київського воєводства було виведено всi польськi вiйська, а їх мiсце зайняли гарнiзони українських козакiв...
Добре розумiючи, що всi цi вимоги - дипломатично замаскований ультиматум, король наказав головнокомандуючому польськими вiйськами Станiславу Конецпольському пройтися вогнем i мечем по українських землях i примусити козакiв пiдкорятися законам. Як у будь-якого вiйськового, у Конецпольського був сильний аргумент - близько 30 тисяч солдатiв. Коли вiн привiв це вiйсько до Канева, мiсцевi козаки виявили згоду вести переговори, але з умовою, що Конецпольський почекає, поки прибуде гетьман Жмайло. Та польський головнокоман-дуючий добре знав, що в таких випадках козацькi гетьмани самi не прибувають, вони приводять з собою кiлька тисяч козакiв. Тому вiн вiдмовився чекати на появу Жмайла. А козаки не мали стiльки сил, щоб прийняти бiй, i тому вони вiдступили спочатку до Черкас, потiм до Крилова.
А в цей час гетьман [[Жмайло]] збирав [[вiйсько]]. Про намiри Конец-польськогоКонецпольського вiн дiзнався ще тодi, коли коронний гетьман тiльки-но вирiшив iти в Україну. Але сталося так, що частина козакiв вийшла в море, щоб штурмувати Синоп i Трапезунт, частина розiйшлася по на-вколишнiхнавколишнiх степах. Крiм того, Жмайло повiв переговори з кримським ханом, розраховуючи на його пiдтримку. Але, як свiдчать хронiсти, польському пословi в Бахчисараї вдалося золотом пiдкупити хана, щоб той не втручався у "внутрiшнi справи Польщi". Втiм, хан i не поспiшав втручатися. Досвiд усiх його попередникiв переконував: варто україн-цямукраїнцям затiяти чергову вiйну з Польщею, як їх Україна негайно ставала досить легкою здобиччю орди. При цьому страждала саме Україна, бо до власне польських земель орда, як правило, не доходила. Отож Му-хаммед-Гiрей вирiшив задумливо почекати, поки польсько-українські пристрасті переростуть у вiйну.
Скiльки не скликав Жмайло своїх козакiв, зiбрати йому вдалося лише близько двадцяти тисяч, тобто на десять тисяч менше, нiж привiв з собою Конецпольський. До того ж, вiйсько коронного гетьмана поповнювалося мiсцевими загонами польської шляхти та частиною реєстрових козакiв, здебiльшого заможних, яким не хотiлося втрачати свої володiння. Отаборившись на березi рiчки [[Цибульник]], [[козаки]] спро-бувалиспробували знову повести переговори з Конецпольським, але той висунув такi вимоги, прийняти якi козаки не могли. Це засвiдчила [[козацька ра-дарада]], i про це ж коронному гетьману повiдомили 13 послiв, що прийшли до табору полякiв.
Перший бiй стався прямо там, у таборi на Цибульнику, закладе-ному ще козаками, якi вiдступали з Черкас. Проте досвiдчений гетьман Жмайло одразу ж збагнув, що мiсце обрано невдало, отож слiд термiново закладати новий табiр. Вiдбивши першi атаки полякiв, Жмайло залишив у старому таборi лише один полк козакiв з кiлькома гарматами, а сам уночi вiдiйшов до Корукового (Курукового) озера (по-близупоблизу села Крюкова на правому березi Днiпра, навпроти сучасного Кременчука).
Полк, залишений на прикриття, виявив дивовижну мужнiсть. Жер-твуючиЖертвуючи собою, вiн стримував полякiв, даючи змогу Жмайловi за-крiпитисязакрiпитися на нових позицiях. I вiдомо, що полякам навiть не вдалося знищити цю залогу, рештки її зумiли прорватися через оточення i вiдступити до основних козацьких сил.
Побачивши новий табiр козакiв, [[Конецпольський]] чомусь вирiшив, що вiн не такий вже й надiйний, й одразу ж, не закладаючи свого табо-рутабору, повiв вiйсько в наступ. Проте козаки чекали цього. Першi лави по-лякiвполякiв вони винищили або розвiяли по навколишнiх полях влучним гар-матногарматно-рушничним вогнем, а потiм вдарили по них iз засiдок, про iснування яких вороги навiть не здогадувалися.
Розумiючи, що блiцкриг не вдався, [[Конецпольський]] розпочав три-валутривалу облогу. Та в цей час прибули гiнцi короля, який вимагав швидше закiнчувати вiйну з козаками, оскiльки час з'ясовувати взаємини зi шведами. До того ж, пiд час вiйни з ними ой як знадобляться козаки. То чи ж варто наживати собi стiльки ворогiв у власнiй державi? Зрештою коронний гетьман i сам розумiв, що затягувати вiйну з українцями не варто. Тим паче, що події відбуваються на Днiпрi, поблизу Сiчi, звiдки ось-ось до Жмайла може прибути пiдмога - великий козацький загiн саме мав повернутися з походу на Дунай.
А що було робити гетьману Жмайлу? Вiн бачив, що вiйсько його зазнало великих втрат. Продовольство закiнчувалося. Чи надiйде пiдмога з Сiчi i чи зумiє вона пробитися до його табору або вiдтiснити вiд нього полякiв, - ще невiдомо.
Одне слово, самi обставини примусили польського командуючого i козацького гетьмана розпочати переговори. Конецпольський в цiй си-туації повівся досить хитро. Вiн не став чекати, поки козаки наважаться послати своїх парламентарiв. Але й розпочинати переговори першим теж не бажав - так можна втратити гiднiсть. Тодi вiн послав до козакiв свого представника, але... з пропозицiєю, щоб козаки самi склали умо-ви перемир'я i запропонували їх. Тобто, по сутi, коронний гетьман провокував Жмайла розпочати переговори на його власних умовах. Оскiльки умови мав виставляти вiн, Жмайло погодився. I таким чином вийшло, що нiбито перемир'я запросили самi козаки.
Враховуючи складні обставини (оточення, відсутність боєприпасів), поміркована частина козацької старшини 5.Х1.1625 позбавила гетьманства М.Жмайла, що виступав за продовження воєнних дій. На гетьмана було обрано Михайла Дорошенка,. який уклав з польським командуванням Куруківську угоду 1625. Після припинення повстання доля Марка Жмайла невідома.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Марко_Жмайло