Миропомазання: відмінності між версіями

У західній Церкві, навпаки, склалася зовсім інша дисципліна вділення миропомазання. Римський обряд, який на початку другого тисячоріччя повністю замінив усі західні церковні обряди, зберіг за єпископом право не лише освячувати миро, але й звершувати увесь чин миропомазання (конфірмації). Уже на початку V ст. папа [[Інокентій І]] ([[402]]–[[417]]) у листі до єпископа Деценція із Губбіо суворо забороняє пресвітерам вділяти таїнство миропомазання, та вказуючи на практику апостолів ([[Дії]] 8, 14–18), дозволяє здійснювати цей чин тільки єпископам, які мають повноту священства. В свою чергу таке віднесення вділення миропомазання до священнодій єпископа посприяло згодом швидкому відділенню цього таїнства від інших таїнств тайновведення та створенню нової доктрини конфірмації у католицькій Церкві. Повертаючись після Другого Ватіканського собору до стародавньої доктрини та дещо реформуючи чин вділення конфірмації в католицькій Церкві, папа [[Павло VІVI]] вніс у цей обряд формулу православного чину миропомазання. Таїнство конфірмації вділяється через помазання чола миром з покладенням руки та через слова: «Прийми печать дара Духа Святого».