Еміль Бернар: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: |thumb|Портрет Еміля Бернара '''Еміль Берна́р''' (фр. ''Émile Bernar... |
|||
Рядок 16:
У ці роки приєднується до художньої групи Понт-Авен. У серпні [[1888]] р. зустрічається з [[Гоген|Гогеном]] ([[Гоген|Ван Гог]] дав йому лист-рекомендацію). Разом вони формулюють та розповсюджують принципи синтетизма. До цього часу Бернар розробив багато теорій щодо художніх робіт Гогена. Гоген, у свою чергу, був вражений здатністю Еміля вербалізувати його ідеї.<br />
Еміль Бернар та Поль Гоген є розробниками клуазонізму. Ця живописна система була створена у [[1887]] р. Назва «клуазонізм» нагадує про техніку [[вітраж|вітража]], де кольорові зони відділені одна від одної спеціальними перегородками з металу, які співпадають з контурами зображення. Революційність системи була у відмові від використання на полотні кольорових переходів та полутонів, бо всі кольори розділялись звивистими контурними лініями. Техніка надавала зображенню граничну площину та декоративність, а фігури сприймались як плоскі тіні, накладені на живописну поверхню <ref>
[[Поль Гоген]] і Еміль Бернар також вважаються творцями і головними натхненниками синтетизму. Хоча ще у [[1887]] р. Бернар разом з Луї Анкетеном розробив «насичений фарбами та спрощений художній стиль», який потім назвали «синтетизмом», протиставляючи його [[імпресіонізм|імпресіонізму]] та дівізіонізму.<br />
Спираючись на основні положення клуазонізма, вони сформулювали у своїх картинах характерні ознаки нової течії – символічність образів, заснованих на уяві і ностальгічних спогадах пам'яті, декоративне використання кольорових плям, спрощення форм і масштабність візерунка; намагалися поєднати в живописі ідеї про ритм і кольори з живими враженнями від природи <ref>
Термін «синтетизм» вперше використали у назві Всесвітньої виставки робіт художників Понт-Авенської групи, яка проходила у [[1889]] р. у кав’ярні Вольпіні у [[Париж|Парижі]]. У «Виставці імпресіоністів та синтетистів» взяв участь і Бернар.<br />
Рядок 27:
Як гравер Бернар долучає Гогена до цинкографії («Бретонці», [[1889]] р.) і намагається відновити дух і техніку середньовічної ксилографії («Розп’яття», [[1894]] р.).
== Творча криза ==
У [[1889]] р. у творчості Бернара настає період сентиментально-релігійної кризи. Він коливається між впливами Сезанна та старими італійськими майстрами. Еміль звертається до предметів і сюжетів середньовічного мистецтва, до релігійної тематики, навіть до містицизму.<br />
| |||
